10. Виникнення писемностI у схIдних словян orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1163


Як вважають дослiдники, ще задовго до прийняття християнства i до створення першоï азбуки просвiтителями слов'ян Кирилом i Ме- фодiєм (863 р.) на Русi iснувала писемнiсть. За свiдченням арабських мандрiвникiв X ст. слов'яни вже читали i писали, користуючись якимись знаками руськими письменами, що пiдтверджено договорами руських з греками за 912, 915 i 971 роки. Тексти цих договорiв збереглися у нашiй та в грецькiй iсторiях, i, як вважають лiнгвiсти, укладенi вони грецькою i прадавньою руською мовами. Iсторик кiнця XII ст. Мерверуддi стверджував, що у руських було розвинене букве- но-звукове письмо на грецькiй основi, алфавiт нараховував 22 лiтери. Болгарський письменник X ст. Чорноризець Храбр у творi Ска-
2
- i-169
зання про письмена» вказував, що поки слов'яни були язичниками, вони не мати книг, а для лiчби та ворожiнь користуватися чертами i резами (тобто зарубками та рiзними позначками); коли ж вони стали християнами, то, крiм свого письма, почали користуватися латин — ськими i грецькими лiтерами, i так писали ними довгi роки без упорядкування; потiм Бог послав слов'янам Кирила, який винайшов для них азбуку5«. Крiм того, iснують спогади Кирила (брати Кирило i Мефодiй першi просвiтителi слов'ян) проте, що коли вони прийшли з братом до Херсонеса (бiля Севастополя), (Життя Костянтина», пам'ятка X вiку), то обреть же тоу вангелiє и Псалтирь, роусь- кьiми письменьï писано, и чловека обреть, глаголюща тою беседою, и беседовав с ним, и силу речи приим, своєй беседе прикладая различьная письмена гласьпая и егласьная, ємоу дивляхоу, Бога хвалите»51, цебто Костянтин знайшов тут (у Херсонесi) вангелiю та Псалтир, написанi руськими письменами (мовою), знайшов i чоловiка, що говорить тiєю ж мовою, i розмовляв з ним; а навчившись (вiд нього) наголосу (вимови), прикладав (рiвняв) до своєï мови (для лiпшого вивчення киïвськоï вимови) рiзнi звуки голоснi та приголоснi; помолившися Боговi, скоро почав читати й говорити (гю-киïв- ському). 1 многi дивувалися йому й хвалили Бога»52. Цю давню азбуку знайшов у Софiйському соборi професор С. Висоцький. На аспидi Михайлiвського вiвтаря вчений виявив стародавню азбуку iз 27 лiтер. Iз них 23 грецькi i 4 слов'янськi. На думку С. Висоцького, виявлена азбука є докириличним письмом, перехiдним варiантом вiд грецького до кирилицi5‘.
ще одне свiдчення iснування писемностi на територiï Киïвськоï Русi ще до прийняття християнства. При розкопках у 1949 роцi одного iз смоленських курганiв була знайдена глиняна посудина середини X ст. з давньоруським написом гороухща» (гiрчиця)54, про iснування писемностi у схiдних слов'ян ще задовго до iсторичноï мiсiï
511 ПотапенкоО.I., Кузьмснко В.1. Шкiльний словник з украïнознавства. — К., 1995. -С.7.
51 Огiснко I. (Митрополит Iларiон) . Iсторiя украïнськоï лiтературноï мови. -К.,
1995. -С.228.
52 Огiснко 1. Повстання азбуки й лiтературноï мови слов'ян.- I938.-С. 68-79.
53 Огiснко I. Костянтин та Мефодiй, ïх життя та дiяльнiсть. — Варшава, 1927. — СI 26-127.
54 ПотапенкоО.I., КУЗЬМСНКО В.I. Шкiльний словник з украïнознавства. — К., 1995.
- С. 7.
братiв Кирила i Мефодiя свiдчать данi арабських учених Iбн-Фодла- на, Iбн-ель Недiма, перського iсторика Фахр Ад-дiна Мерверуддi та iн. Так, Iбн-ель Недiм, якому вдалося вiдтворити напис однiєï iз руських грамот на берестi за рiк до введення на Русi християнства, писав: Один чоловiк, словам якого я можу довiряти, розповiв менi, що цар гори Кабк послав його до царя русiв i це була йому нагода запримiтити, що цi останнi мають письмо, яке вирiзується на деревi. При цьому вiн витягнув кусок бiлого дерева… На ньому були вирiзанi письмена, якi означаïи чи то слова, чи то окремi лiтери»55.
За iншою, бiльш устаïеною версiєю, писемнiсть на територiю Киïвськоï Русi прийшла вiд болгар у X ст. й була це церковнослов'янська (старословянська) мова. Саме цiєю мовою написанi всi найдавнiшi писемнi пам'ятки, якi дiйшли до нас. Що ж це за мова?
У середньому Подунав'ï було велике слов'янське князiвство Моравiя, владу в якому в серединi IX ст. намагалися прибрати до рук чужинцi нiмецькi феодали та католицькi мiсiонери, яких пiдтримував сам Папа Римський. Боротьба моравських князiв з поневолювачами була тривалою i виснажливою. На прохання одного з моравських князiв (Ростислава) прислати до Моравiï освiчених людей, якi б змогли навчити моравiв правити у церквах зрозумiлою для них мовою, а не незнайомою для народу латиною, вiзантiйський iмператор Михайло НI у 863 р. вiдправив до слов'ян Кирила i Мефодiя рiдних братiв, якi народилися у сiм'ï воєводи в Солунi. Старший Мефодiй (815-885 р.), досягши зрiлого вiку, поступив на вiйськову службу, потiм став правителем областi, а через десять рокiв прийняв iночество. Молодший iз братiв, Костянтин, наречений Кирилом (827-869), одержав блискучу освiту, але згодом став монахом одного iз монастирiв на Чорному морi. Кирило i Мефодiй завзято проповiдували християнство. Вони навчили Христовоï вiри хозар, деякий час жили в Константинополi, а потiм вiдправилися в Моравiю (теперiшня Чехiя), де проповiдували християнство, чим пiдривали пiдвалини католицизму. Це були високоосвiченi люди свого часу, якi знали слов'янську та грецьку мови. Саме вони у 863 р. створили слов'янську азбуку, яку вже пiзнiше ïхнi учнi й послiдовники назвати кирилицею на честь творця першоï слов'янськоï азбуки. В основу кирилицi було покладено грецький алфавiт, з якого було взято 24 лiтери, а деякi лiтери було запозичено з iнших алфавiтiв. Складалася ця азбука з
» Вьiсоцкий С А Средневековьiс надписи. — СI2-23.
36-38 лiтер (звуки у та и передавалися двома лiтерами оу та [&/]). Пiзнiше кирилиця була реформована, оскiльки частина лiтер дублювала вже наявнi. Так, з алфавiту були вилученi як зайвi Я юс великий i А юс малий, ‘к ять, (О омега та iншi. Деякi сучаснi науковцi дотримуються думки, що Кирило i Мефодiй в основу своєï азбуки поклали ту, яку русичi вже мали, створивши ïï удосконалений варiант. З певними змiнами нею i в наш час користуються украïнцi, росiяни, бiлоруси, серби, македонцi та болгари.
Кирило i Мефодiй переклали на церковнослов'янську мову вангелiє, а всi проповiдi в церквах оголошували церковнослов'янською мовою. Пiсля смертi Кирила i Мефодiя, якi вважаються першими просвiтителями слов'ян, писемна слов'янська мова у Моравiï була заборонена, а ïх учнiв вигнано в Болгарiю. У 865 р. Болгарiя прийняла християнство i стала центром слов'янськоï писемностi. Саме звiдти на територiю Киïвськоï Русi у кiнцi X ст. були завезенi церковнi книги, написанi церковнослов'янською мовою. У пам'ять про цю визначну подiю 24 травня православна церква i всi слов'янськi наро
ди вiдзначають як день слов'янськоï писемностi i вшановують ïï творцiв рiвноапостольних преподобних Кирила i Мефодiя. У 1994-1997 роках було вiдновлено пам'ятник княгинi Ользi i першим просвiтителям слов'ян Кирилу i Мефодiю у Києвi, який був споруджений у 1911 р.
Старослов'янська писемна i давньоруська усна мови Киïвськоï Русi мали багато спiльного. Вони активно впливали одна на одну й взаємно збагачувалися. Народ ïх розумiв, бо вони були йому близькi. У Повiстi врем'яних лiт», де згадується, що на Русi було запроваджено богослужiння слов'янською мовою, зазначено: I радi були слов'яни, слухаючи про велич Божу своєю мовою», бо «… словенська мова i руська одне є». Тож не дивно, що старослов'янська азбука була швидко пристосована для передавання на письмi звукiв iз давньоруськоï мови. Це спричинило до появи ще однiєï писемноï
мови давньоруськоï, яку науковцi зараз ще називають старокиïв- ською. Нею велися дiловi документи (грамоти), укладалися державнi та юридичнi закони (Руська Правда»), писалися художнi твори (Слово о полку Iгоревiм»).
За Ярослава Мудрого продовжувача добрих справ Володимира» у 1037 роцi при Софiйському соборi було створено першу державну бiблiотеку та велику майстерню-скрипторiй, де книги переписувалися або ж перекладалися з iноземних мов. Тут же писалися й лiтописи. И собра писць многьi и перекладаше от грекь на словiiньскоє писмо. И списаша книгьi многьi… положи всвягьй СО- фьи церкви, юже созда самь»56. Iснують данi, що в цiй бiблiотецi- книгосховищi налiчувалося до 900 томiв рукописних книг, якi призначалися i для вiдправлення церковних служб, i для повсякденного повчального читання. Iз цiєï величезноï на той час кiлькостi книг до нас дiйшли Реймське євангелiє» (40-i роки XI ст.), Остромирове євангелiє (1056-1057 рр.), Iзборник (1073 р.) та Iзборник (1076 р.)
Починаючи з кiнця X столiття, на територiï Киïвськоï Русi бурхливо розвивається писемнiсть, з'являються рукописнi книги, написанi старослов'янською мовою, бiльшiсть з яких, на превеликий жаль, до нас не дiйшла. Паперу тодi ще не було, книги писалися на пергаментi телячiй шкiрi, що пройшла спецiальне оброблення. Сам текст писався чорним чорнилом, а першi букви кожного абзацу
червоною фарбою (саме вiд цього i пiшов вислiв красная строка»). Писали переважно уставним письмом», за якого букви були геометричноï форми, ставилися перпендикулярно до рядка i писалися окремо одна вiд одноï. Промiжкiв мiж словами не було, тобто текст iшов суцiльною лiнiєю. Саме таким, уставним письмом» написана найдавнiша книга Остромирове євангелiє» (1056-1057).
Переписування книг надзвичайно копiтка i виснажлива праця, яка вимагала багато сил i терпiння. Книги оздоблювали малюнками, орнаментом, заголовнi букви розмальовували не лише рiзними фарбами, а й золотом. Обкладинки книг обтягували шкiрою або дорогою тканиною. Книги мали дуже високу вартiсть, тому ïх могли придбати для своïх бiблiотек лише князi, бояри та монастирi. Простим людям пергамент був недоступний, тому вони використовували для письма берест, iнодi дерево, метал, камiнь тощо. Школи на Русi виникли дуже рано, зокрема Володимир Великий пiсля прийняття християнства наказав вiддати на книжное учение» дiтей нарочитоï чади», тобто бояр, княжих мужей», дружинникiв. Його син, Ярослав Мудрий, наказує попам, якi знали грамоту, навчати простих людей по городам й инiм местам».
Слiд вiддати належне нашим предкам, якi, не шкодуючи нi сил на переписування, нi коштiв на придбання книг, гiдно оцiнили мудрiсть книжну: Красота воину оружие и кораблю ветрила, тако и праведнику почитание книжное» таку мудру фразу можна знайти в Изборнике Святослава» (1076 р.). Високу оцiнку й похвалу книгам» дає й Повiсть врем'яних лiт», наголошуючи: Велика ведь бьiвает польза
Повiсть временних лiт. ч. I.- М., 1971.С.102, 103.
от учення книжного… Зто реки, напояюшие вселенную, зто источники мудрости, в книгах неизмеримая глубина …»]*>.
З середини ХIУстолiття на змiну уставному письму приходить на- пiвустав, за яким букви частково втратили геометричну форму, були меншi за розмiром i бiльш заокругленi, писалися з нахилом, слова вiддiлялися одне вiд одного, поширеним стало скорочення слiв за рахунок голосних, якi писалися над рядком.
Приблизно через столiття у зв'язку з проникненням грамотностi фактично у всi кола суспiльства виникає потреба у бiльш швидкому i простому тинi письма. Так з'являється скоропис нова форма письма iз звично написаними заокругленими буквами, плавно з'єднаними мiж собою.
У 1619 роцi вийшла Грамматики словенския правильное синтагма» Мелетiя Смотрицького, яка стала першою й основною граматикою в Украïнi, Росiï та Бiлорусiï на 200 рокiв. Цiнним у цiй граматицi було те, що Смотрицький спростив надрядковi знаки, якi утруднювали читання, увiв лiтеру Г замiсть КГ (кгрунт). Але в його граматицi ще залишалися «Б, Ь та iншi неживi» букви.
У 1708 роцi цар Петро I провiв реформу кирилiвського пiвуставу. За цiєю реформою стара кирилиця залишалася лише для друкування церковних книг, а для державних потреб, науковоï, свiтськоï лiтератури запроваджувався гражданський шрифт. З алфавiту було вилучено ряд лiтер кирилицi, якi дублювали вже наявнi (Ж юс великий, Д юс малий, 0) омега, ц.~* зело, щ ксi, ЦI псi та iн.), було запроваджене спрощене написання букв, проте ще збереглися окремi букви (фiта 0, iжиця V, ять «Ь, якi були усуненi з алфавiту лише пiсля 1917 року.) Гражданське письмо було пристосоване i до украïнськоï фонетичноï системи i використовувалося на всiй територiï Украïни.
Запитання i завдання на закрiплення:
Що таке письмо?Якi етапи розвитку пройшло письмо?З'ясуйте поняття малюнкове письмо», силабiчне письмо», iєроглiфiчне письмо».Де i коли виникло алфавiтне письмо?Що таке алфавiт? Як виникли найменування алфавiт» i азбука»?Чи була писемнiсть у схiдних слов'ян до прийняття християнства? Якi свiдчення цього є?Коли i звiдки прийшла на Русь старослов'янська мова?Що Ви знаєте про перших просвiтителiв слов'ян Кирила i Мефодiя?Що собою являла кирилиця? 10. Як виникла писемна давньоруська мова?
11. Що Вам вiдомо про першу Киïвську державну бiблiотеку?
Пiдготуйте розповiдь на тему: Рукописнi книги княжоï Русi».З'ясуйте поняття уставне письмо», напiвустав», скоропис». Чим вони рiзняться мiж собою? 14.Якi крилатi вислови про книжну мудрiсть дiйшли до нас через тисячу рокiв? Завчiть ïх напам'ять.
12. Що Вам вiдомо про реформу кирилицi?
13. У чому цiннiсть граматики Мелетiя Смотрицького?
Лiтература
Абакумов О. Генезис давньоруськоï писемностi. Походження кирилицi з точки зору дiахронiчноï схематизацiï. — К., 1989. — Вип. 14.
Бiлецький А. Корiння нашоï мови // Вiтчизна. — 1992. — 4.Булаховський Л.А. Питання походження украïнськоï мови. — К., 1956.Вьiсоцкий С.А. Средневековьiе надписи Софии Киевской. — К., 1976.Кононенко П.П. Украïнознавство. — К., 1995.Кримський А. Украïнська мова, звiдки вона взялася i як розвивалась. — К., 1924.Огiєнко I. Iсторiя украïнськоï лiтературноï мови. — К., 1995.Огiєнко I. Слов'янське письмо перед Костянтином. — К., 1928.Платов А. Славянские руньï. М., 2001.Пiвторак Г. Як розмовляли у стародавньому Києвi. — К., 1990.Пiнчук О., Червяк П. Азбука украïнця — мова. — К., 2001.Русанiвський В.М. Iсторiя украïнськоï лiтературноï мови. — К., 2001.Срезневский И.И. Древние письмена славянские // Журналы мин.нар.просв. — 1948. — ч. 9.Суслопаров М. Формування найдавнiшоï писемностi з берегiв Днiпра. — К., 1986.- 9. 15.Тараненко О. Мова Киïвськоï Русi: вузол iсторико-лiнгвiстичних i полiтико-iдеологiчних проблем. — К., 1996.
15. Юшук I.П. Мова наша украïнська. — К., 2001.



10. Виникнення писемностI у схIдних словян orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1163