ХVII столIттях orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1167


Х^-Х^11 столiття часто називають золотим перiодом в iсторiï Украïни. I не випадково. Саме в цей час потяг рiзних верств населення до знань досяг свого апогею. Основний вид навчальних закладiв
Толочко П.П. Дрсвний Кисв. К.. 1983.-е. 160.
цього часу безплатнi церковно-приходськi початковi школи, якi були майже в кожному селi чи мiстечку. Справедливо зазначав вiдомий украïнський мовознавець Iван Огiєнко, що народ наш… завше поривався до науки… Кожне село мало тодi свою школу. Як показує перепис 1740 -1748 рр., в семи полках Гетьманщини (Лiвобережна Украïна) було 866 шкiл на 1094 оселi; як показує опис Рум'янцева, в Чернiгiвськiм полку було 143 школи на 142 села». Викладачами у школах були переважно дяки, якi знали грамоту i вчили дiтей читати, писати та церковного спiву. Пiдручниками служили Псалтир» i Часослов».
Наявнiсть великоï кiлькостi початкових шкiл i великого потягу до знань населення Украïни також пiдтверджують вiдгуки iноземцiв, якi в цей перiод вiдвiдували Украïну. Так, Ватиканський посланник, архiдиякон Павло Алепський, який у 50-х роках XVII столiття переïздив Украïну, довгий час був у Києвi, у 1653 роцi писав про украïнцiв: … По всiй козацькiй землi ми помiтили прегарну рису, що нас дуже здивувала: всi вони, за невеликим винятком, грамотнi, навiть бiльшiсть ïхнiх жiнок та дочок умiють читати… А дiтей у них бiльше, нiж трави, i всi дiти вмiють читати, навiть сироти. Крiм того, священики вчать сирiт та не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях»‘1.
На подальший розвиток освiти в Украïнi негативно вплинули полiтичнi подiï, коли Украïна опинилася пiд владою панськоï Польщi. З 1569 року в Украïнi з'являються польськi єзуïтськi» школи, навчання в яких велося польською мовою, а основною умовою прийому до них було сповiдування католицькоï вiри. Перша з них була створена в Ярославi (1575 р.), потiм у Львовi та Луцьку (1608 р.), Києвi (1615 р.), Кам'янцi- Подiльському та Острозi (1624 р.), в Ужгородi (1646 р.) та в iнших мiстах. Поява таких шкiл сприяла швидкому ополяченню й окатоличенню украïнського населення, з чим не могли примиритися нi народнi маси, нi представники передовоï украïнськоï елiти. У кiнцi XVI — початку XVII ст. посилюється нацiонально-культурний рух в Украïнi та Бiлорусiï. У мiстах створюються культурно-освiтнi та нацiонально-релiгiйнi об'єднання братства, найбiльшими з яких були Львiвське та Киïвське. Вони провадили активну пропагандистську дiяльнiсть проти покатоличення й ополячення украïнського народу. Надзвичайну роль у цiй же справi вiдiграла й шкiльна освiта iз центрами у мiстах Києвi, Львовi, Острозi, Луцьку та iн.
Неживий О.I., Ужчснко В.Д. Дидактичний матерiал з народознавства.-К., 1995.
Школою вищого типу була Острозька школа, заснована у 1576 роцi великим патрiотом Украïни князем Костянтином Василем Острозьким у власному маєтку на власнi кошти. Костянтин Острозький родом iз украïнських князiв. На свiй час вiн був дуже багатою людиною, мав у своïй власностi багато сiл i мiст, але своï прибутки вiддавав на користь народу. Вiн матерiально пiдтримував братства, у 1580 роцi у мiстi Острозi вiдкрив Острозьку вищу школу, у цьому ж мiстi на своï кошти заклав друкарню тощо. Вiн розумiв, що поступ уперед в Украïнi можливий лише за наявностi розгалуженоï мережi освiти, починаючи вiд початкових шкiл i закiнчуючи вищими школами, якi б готували високоосвiчених учителiв i духовенство. З цiєю метою вiн вiдкрив велику кiлькiсть початкових (церковноприходських) шкiл у навколишнiх селах, а в 1580 роцi вищу школу академiю у своєму рiдному мiстi Острозi, куди запросив кращих викладачiв з Iталiï та Грецiï.
Головним предметом навчання була мова слов'янська, грецька та латинська. Слов'янська мова була потрiбна кожному украïнцевi, бо нею зложенi всi церковнi книги. Грецьку мову треба було знати кожному купцевi, що ïхав до Царгорода або до iнших пiвденних краïн, i кожному священиковi, що бажав вище просвiтитися. Всi уряди й суди в Польщi користувалися латинською мовою. В академiï вчили також математики, iсторiï, фiзики та iнших наук»2. Шкiльнi звичаï того часу були досить цiкавими, мiсце кожного учня в класi визначалося рiвнем його успiхiв у навчаннi. Кращi учнi сидiли на перших лавах, а останнi ослячi» лавки призначалися для лiнивих i нетямущих. У суботу перевiряли, як учнi засвоïли вивчене за тиждень, i карали тих, хто погано вчився. Здебiльшого це було фiзичне покарання рiзками березова каша», як його прозвали учнi. Жертва», оголивши сiдницi, лягала на лавку i в присутностi всiх учнiв класу одержувала певну кiлькiсть ударiв рiзками, яку призначав учитель за ïï недбале ставлення до навчання, за лiнощi. Набравшись сорому i болю, такi учнi довго пам'ятали субiтки», для iнших це теж була добра наука. До нас дiйшов офiцiйний педагогiчний документ, Порядок шкiльний», датований 1586 роком, в якому зазначено, що вчитель має бути зразком високоморальноï поведiнки, на почесних перших лавах у школi рекомендувалося садовити найкращих учнiв, навiть коли б вони були дуже вбогi»6‘.
62 Апанович О. Розповiдi про запорiзьких козакiв.- К., 1991. С.30-31.
‘» КригГяксвич I. Коротка iсторiя Украïни.- К., 1993.- С.40.
Студентiв вищих шкiл називали спудеями, бурсаками. Життя ïхнє було цiкавим i веселим. У вiльний вiд занять час вони ставили iнтермедiï, головними героями яких були школярi, селяни, мiщани, цигани, євреï, брали участь у рiздвяних святах ходили з вертепом, колядували, деякi здiбнi студенти вчили грамотi дiтей мiщан, студентiв запрошували читати Святе письмо або спiвати релiгiйних пiсень то- що'14. Тут викладалися сiм вiльних наук», як тодi ïх називали: граматика, риторика, арифметика, геометрiя, астрономiя, дiалектика, музика. З цiєï школи вийшло багато високоосвiчених талановитих дiячiв науки, культури, полiтики, серед яких один iз найталановитiших гетьманiв Украïни Петро Конашевич Сагайдачний, автор першоï слов'яноруськоï граматики Мелетiй Смотрицький та багато iнших.
У 1585 роцi братами Юрiєм та Iваном Рогатин ця ми була заснована братська школа вищого типу у мiстi Львовi, з якоï вийшли видатнi дiячi культури того часу: Iов Борецький митрополит Киïвський, письменник Лаврентiй Зизанiй, автор першого тлумачного перекладного словника Памва Беринда та iншi.
У 1615 роцi вiдкрилася вища братська школа на Подолi у Києвi, а згодом, у 1632 роцi, вона об'єдналась iз лаврською школою, започаткованою Петром Могилою, i стала називатися Києво-Могилян- ською колегiєю (академiєю) на честь ïï фундатора Петра Могили.
Петро Могила (1597-1647 рр.) визначна, неординарна постать культурного i церковного дiяча, теолога i реформатора, талановитого вченого, засновника украïнськоï вищоï школи. Вищу освiту здобув за кордоном, де вивчав теологiю. Архiмандрит Києво-Печерськоï лаври, єпископ у Львовi, митрополит киïвський такi церковнi посади обiймав Петро Могила, одночасно активно втручаючись у культурне й освiтнє життя народу. Його перу належать Лiтургiон або Служебник», вякому подано текст лiтургiï та iнших молитов, вiн спiвавтор катехiзису Православне iсповiдання вiри», де поданi основи православноï церкви, автор Требника», в якому описано порядок богослужiнь, пов'язаних з рiзними життєвими ситуацiями: при посвяченнi новоï хати, за недуги, за засухи тощо. Мав ступiнь доктора богословських наук. Петро Могила був iнiцiатором перебудови церкви Киïвськоï Софiï i Спаса, розкопок Десятинноï церкви, з його допомогою були канонiзованi всi печерськi угодники. Як i його попередники, Петро Могила за власнi кошти реставрував, обновив i об-
«4 Мазур П. Отчi свiтильники. -Донецьк, 1998. С. IX — 36.
ладнав примiщення академiï, запрошував на роботу фахiвцiв iз числа високоосвiчених людей Украïни та європейських краïн, постiйно надавав грошову допомогу бiдним студентам тощо. Меценатство у тi часи в Украïнi було досить поширеним явищем. Серед вiдомих меценатiв того часу варто назвати князя Андрiя Курбського, князя Юрiя Слуцького, гетьмана Петра Сагайдачного, який постiйно перераховував значнi кошти на розвиток культурних i духовних закладiв Украïни. За його заповiтом, пiсля його смертi у 1622 роцi, Киïвськiй i Львiвськiй братським школам було передано величезну на тi часи суму 1500 золотих.
У Києво-Могилянськiй академiï навчалися представники усiх верств населення: дiти украïнськоï шляхти i козацькоï старшини, духовенства, заможних городян i селян. Вчилися i студенти iз європейських краïн. Iз ïï стiн вийшли такi вiдомi дiячi лiтератури, полiтичнi, церковнi, культурнi дiячi, вченi, як Григорiй Сковорода, Симеон Полоцький, Лазар Баранович (полiтичний i церковний дiяч, письменник). Деякий час навчався тут i Михайло Ломоносов. Щорiчно в академiï здобували освiту близько двох тисяч студентiв, курс навчання був розрахований на 12 рокiв. В 1-3 класах вчили основ латинськоï мови, граматики, а пiсля п'ятого класу учнi (спудеï) повиннi були вiльно володiти латиною аж до укладання промов i вiршiв, у 8-12 класах вивчали богословськi науки. Класи фiлософiï включали схоластичну фiлософiю, логiку, фiзику, метафiзику, етику, математику, географiю, основи наук про Землю i Космос. Це по сутi була вища свiтська освiта. А з 1690 р. в колегiумi зорганiзовано вищi богословськi студiï… У навчальному процесi використовувалися такi прогресивнi форми, як дискусiï, театральнi вистави, заохочення кращих учнiв (спудеïв), складання екзаменiв комiсiï (а не одному професору), спiльнi заходи студентiв i викладачiв. Колегiум мав гуртожиток, що було рiдкiстю на той час. У 1701 р. з iнiцiативи гетьмана Мазепи колегiуму було присвоєне звання академiï'»».
Кращi студенти академiï продовжували навчання за кордоном (Кракiв, Лейпциг, Магдебург, Галле, Константинополь, Страсбург та iншi). Петро I, приïхавши до Сорбонни, змушений був записати у книзi вiдвiдувачiв, що до ХШ1 столiття в нiй не було жодного росiйського студента, у той час як украïнських сотнi. У Кракiвському
65 Украïнська i зарубiжна культура. За заi. редакцiєю К.В. Заблоцькоï. — Донецьк, 2001.-С. 2X3.
унiверситетi упродовж XV- XV! ст. навчалося понад 800 украïнських студентiв.
Києво-Могилянська академiя вiдiграла значну роль у розвитку освiти та культури не лише украïнського народу, а й iнших слов'янських народiв, ставши самобутнiм i потужним осередком украïнськоï культури й духовностi. Вона постачала викладачiв не лише в Украïну, а й у Бiлорусiю, масово в Росiю, у вiдомi освiтнi заклади вропи. Так, вихованець Києво-Могилянськоï академiï Юрiй Дрогобич став ректором Падуанського унiверситету в Iталiï, студент Сорбонського унiверситету Iван Ужевич написав першу украïнську граматику, украïнця Симеона Полоцького у 1664 роцi було запрошено до Москви вчити царевичiв Олексiя, Федора та царiвну Софiю.
У Москвi ж шкiл було мало, а на науку дивилися як на дияволiв плiд. У XVII ст. у Москвi трапилась така пригода. У боярина Ордiна- Нащокiна був син розумний, талановитий юнак, який втiк за кордон вчитись, i його батько з горя подав у вiдставку i чекав смертноï кари. Цар же розрадив боярина i наказав або пiймати сина i покарати, або извести» його там. I взагалi людинi з освiтою важко було жити в Москвi. У кiнцi XVII ст. (1698 р.) цар Петро I скаржився: Священники у нас грамогв мало умеють. Ежели бьi ихь вь обученiе послать вь Кiевь в школьГ< Iз 23 ректорiв Московськоï академiï у XVIXVП ст. 21 дiстав освiту у Києвi, а з 125 ïï професорiв 95″.
Вихiдцi з вищих шкiл Украïни закладали школи не лише в Росiï, а й i в Сербiï, i в Болгарiï. Митрополит Сербський писав, що украïнцi в научений искусньï, нравия доброжелательны, а в наставлений учеников прилежньï и охотньï»]*>*. У Болгарiï збудовано пам'ятник украïнцевi Юрiю Гуцю, який усе життя присвятив просвiтницькiй дiяльностi серед болгар i написав ïм першу болгарську iсторiю.
Таким чином, вищi школи Украïни перiоду середньовiччя були важливими культурно-освiтнiми осередками, де молодi прищеплювалися почуття патрiотизму, любовi до рiдноï мови i безмежний потяг до знань. Крiм того, вони були центрами боротьби украïнського народу проти нацiонального, соцiального, полiтичного та релiгiйного гнiту.
У всi часи, у тому числi i в перiод середньовiччя, розвитковi науки, освiти в Украïнi сприяли бiблiотеки. У XVI IXV[11 ст. iснували бiблiотеки при рiзних школах. Найбiльшою вважалася книгозбiрня
6667М загнiтко А.П., Остронська Л.С. Сучасне дiлове украïнське мовлення.
-Донецьк, 2001 .-С, 22.
Киïвськоï академiï, яка почала складатися ще за часiв вiдомого книголюба Петра Могили i до кiнця XVIII ст. нараховувала за 10 тисяч примiрникiв, серед них чимало рукописiв. Майже все це згорiло 1780 року пiд час пожежi на Подолi. Тодi ж вогонь знищив власну книгозбiрню фундатора Киïвськоï колегiï Петра Могили 2131 том. Друге велике зiбрання книг склалось у ХУ1-ХIХ ст. частково з приватних колекцiй знаменитих книголюбiв В. Ясинського, Т. Щербацького, . Болховiтiнова. Нинi воно увiйшло до фонду Центральноï науковоï бiблiотеки Украïни. Серед монастирських книгозбiрень найбагат- шою була бiблiотека Києво-Печерськоï лаври. Значна частина ïï, однак, загинула пiд час пожежi 1718 року69.
На той час в Украïнi спiвiснували слов'яноруська i так звана проста мова», яка утворилася внаслiдок зближення церковнослов'янськоï i тогочасноï украïнськоï розмовноï мови. Мовою шкiл, лiтературних i наукових творiв була слов'яноруська мова. Надзвичайно сприяло розвитку лiтературноï мови, подальшому розвитковi освiти в Украïнi створення граматик. Заслуговує уваги буквар Лав- рентiя Зизанiя. Його справжнє прiзвище Кукiль, грецькою мовою
Зизанiй. Закiнчив братську школу вищого типу (академiю), де згодом сам викладав, потiм навчав дiтей у школi Брестського i Вiденського братств. У 1596 роцi вiн видає буквар Наука до читання й розумiння слов'янського письма», до якого додає словник на 1061 слово. У цьому словнику церковнослов'янськi слова пояснюються простою народною украïнською мовою, майже тотожною теперiшнiй. Наприклад, слово юноша парубок, месть помста тощо. Це був перший словник украïнськоï мови.
У 1619 роцi з'являється перша граматика слов'яноруськоï мови Мелетiя Смотрицького, яка вчила читати по словенску и чтьiмое вьiразум'ьвати». Саме ця граматика понад 200 рокiв була пiдручником у школах Украïни, Росiï, Болгарiï, Сербiï. Саме цю граматику вивчав у Києво-Могилянськiй академiï М. Ломоносов i назвав ïï вратами своей учености». Автор ïï, Мелетiй Смотрицький, народився у 1572 роцi на Подiллi, закiнчив Острозьку i Вiденську академiï, викладав слов'янську, грецьку та латинську мови у братських школах Вiдня та Києва.
Про високий рiвень украïнськоï науки XVII ст. свiдчать i словники, серед яких заслуговує уваги Семимовник» (його оригiнал зберiгається
»»Шевчук В. З вершин i низин. — К.. 1987.
в Оксфордському унiверситетi), в якому латинськi слова перекладенi сiмома мовами: грецькою, турецькою, татарською, вiрменською, украïнською i румунською. Словник був задуманий як посiбник у планi розвитку культурно-економiчних зв'язкiв з краïнами чорноморського басейну, в тому числi й з Украïною. Очевидно, украïнська мова в той час була широко вiдома поза межами слов'янського свiту. Якi ж украïнськi слова є в реєстрi цього словника? Це звичайнi украïнськi слова, якi широко вживаються i сьогоднi: тяжко, онук, ганити, спiвачка, вежа, кушнiр, ремесло, вага, солодко, мито, квiт, юшка, селянин, господар, фарба, цибуля, лайно, жарт «I9.
У Бухарестському архiвi Румунiï зберiгається Травник, в якому зiбранi тексти про цiлющi властивостi рослин i який свiдчить про iснування уже в той час медичноï та природознавчоï украïнськоï термiнологiï: кашель сухий, немiч, лишай, паралiч, трясовиця, бедра, селезен, м'ята, рiпак. Кроп сирий завше ïж натщесерце, згагу виганяет. Также кто кроп будет ясти, завше молод бьiвает чоловiк тот «7|.
Переважна кiлькiсть книг, якi користувались попитом у ХУI-ХУI-Н ст., була написана церковнослов'янською мовою, яка в системi шкiльноï освiти посiдала першочергове мiсце. Але деякi слова та вирази цiєï мови для окремих людей були незрозумiлими або малозрозумiлими, що й стало причиною виникнення перекладу церковнослов'янiзмiв на тогочасну лiтературну мову (слов'яноруську, руську). З'явилися словники-»лексиси», якi були популярнi в народi. Першим таким словником став Лексись, сирт>чь реченiя вькрагь сьбраньï и из словенского язьïка на простой рускiй дiалект истолкованы» Лаврентiя Зизанiя, який вийшов у 1596 роцi. Продовжив словникову справу Памва Беринда, який у 1627 роцi у Києвi видав перший украïнський тлумачно-перекладний словник Лексiкон славе- нороеский и имен толкованiе», що налiчував близько 7000 словникових статей. Цей словник наближений до тогочасноï живоï украïнськоï мови, довгий час був шкiльним посiбником i користувався великим попитом не лише в Украïнi, але i в iнших слов'янських краïнах.
Оригiнальною пам'яткою ХТ столiття є розмовник (крiм украïнськоï, ще вiсьмома мовами), який призначався для мандрiвних купцiв
711 Загнiтко А.П., Островська Л.С. Сучасне дiлове украïнське мовлення. — Донецьк, 2001. — С. 21.25.
71 Загнiтко А.II., Островеька Л.С. Сучасне дiлове украïнське мовлення. Донецьк, 2001. — С. 21,25.
чи iнших осiб, якi потрапили за межi своєï краïни. Розмова» дiйшла до нас у рукописi, який зберiгається у Паризькiй нацiональнiй бiблiотецi, а копiя у нацiональнiй бiблiотецi Украïни. У цьому розмовнику поданi тодiшнi слова, звичайнi i для сучасноï украïнськоï лiтературноï мови: бачити, боронити, бавитися, будинки, вдячний, вечеря, винен, госпо дар, дбати, довiдатися, додому, досить, дякувати, заховати, згода «I2.
Таким чином, наявнiсть словникiв, граматик, монастирських, шкiльних та приватних бiблiотек свiдчать про досить високий рiвень у перiод середньовiччя як друкарськоï справи в Украïнi, так i про значний поступ уперед украïнськоï мови та украïнськоï науки в цiлому.
Запитання i завдання на закрiплення:
Чи справедливо ХУI-ХУПI столiття називають золотим перiодом» в iсторiï Украïни? Обгрунтуйте свою думку.Яка роль церковно-приходських початкових шкiл у розвитку освiти в Украïнi? Якою була полiтика панськоï Польщi стосовно украïнськоï освiти?Яку мету ставив уряд загарбницькоï Польщi, закриваючи украïнськi школи, християнськi церкви, а на ïх мiсцi вiдкриваючи єзуïтськi» школи i костьоли?Що таке братства? Яку пропагандистську i просвiтницьку роботу вони проводили?‘Якi школи вищого типу Ви знаєте?Що Вам вiдомо про Острозьку вищу школу та ïï фундатора?Хто такий Петро Могила? Яка його роль в органiзацiï вищоï школи у Києвi? Чи справедливо Києво-Могилянська академiя носить його iм'я?На яку категорiю населення була розрахована Києво-Могилян- ська академiя?Скiльки рокiв тривало навчання в академiï, якi предмети там вивчалися i скiльки осiб щорiчно були ïï студентами? 10. Чи можна вважати Києво-Могилянську академiю осередком освiти i
культури не лише в Украïнi, але i в iнших слов'янських
краïнах i в вропi в цiлому?
11. Яку роль у подальшому розвитку освiти в Украïнi вiдiграли
буквар Лаврентiя Зизанiя, граматика Мелетiя Смотрицького, словники,
бiблiотеки?
7‘ Загнiтко А.П., Островська Л.С. Там само. — С. 27.

ХVII столIттях orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1167