<< Главная страница

17. Державна мова I держава. Укра&IUML;нська мова державна мова Укра&IUML;ни orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1177


Перед кожною сучасною державою у той чи iнший час поставало мовне питання, тобто питання вибору державноï мови. У переважнiй бiльшостi нею ставала мова корiнного населення, яке iсторично проживає на данiй територiï i становить бiльшiсть ïï членiв. Ця мова, формуючись протягом тривалого часу, удосконалювалась, збагачувалась, пристосовувалась до менталiтету народу, стаючи його дорогоцiнним надбанням. Мова народу кращий, що нiколи не в'яне й вiчно знову розпускається, цвiт його духовного життя, яке починається далеко за межами iсторiï. У мовi одухотворяється весь народ i вся його батькiвщина, в нiй втiлюється творчою силою народного духу в думку, в картину i звук небо вiтчизни, ïï повiтря, ïï фiзичнi явища, ïï клiмат, ïï поля, гори, долини, ïï лiси й рiки, ïï бурi i грози весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рiдноï природи, який лунає так гучно в любовi людини до ïï iнодi сувороï батькiвщини, який вiдбивається так виразно в рiднiй пiснi, в рiдних мелодiях, в устах народних поетiв… Мова найважливiший, найбагатший i най- мiцнiший зв'язок, що з'єднує вiджилi, живущi та майбутнi поколiння народу в одне велике, iсторичне живе цiле»]*>.
Мова завжди вiдiгравала й вiдiграє найважливiшу роль у духовному об'єднаннi людей в єдине суспiльство. Те, що державна мова у
» Кононенко П.П. Украïнознавство- К., 1994. -С. 136.
3 5«»й 65
будь-якiй краïнi виконує важливi суспiльнi й державнi функцiï(iнтег- рувальну об'єднує людей в єдине суспiльство, органiзацiйну мобiлiзує духовнi i фiзичнi ресурси суспiльства, iнформацiйну служить засобом передачi полiтичноï, науковоï, технiчноï, культурноï iнформацiï та iн.), прекрасно розумiли й розумiють полiтики у рiзних куточках свiту. Цiкавi приклади з цього приводу наводить I.П.Ющук у книзi Мова наша украïнська». Наприкiнцi XVIII столiття майже половина населення Францiï (11 мiльйонiв iз 25) не володiла французькою мовою. Переважно це було населення довколишнiх департаментiв, яке користувалося нiмецькою, iспанською та iталiйською мовами. Яким же шляхом пiшов буржуазний уряд Францiï, прийшовши до влади, шоб утвердити французьку мову в статусi держав- ноï? Мовна полiтика уряду Францiï того часу була повнiстю спрямована на закрiплення французькоï мови у всiх сферах суспiльного життя, зокрема всi навчальнi заклади, державнi установи перейшли на обов'язкове користування державною французькою мовою, друкування газет, журналiв, науковоï та художньоï лiтератури теж велося французькою мовою. Зрозумiло, що всьому цьому передувало вивчення французькоï мови у широкiй мережi курсiв з рiзним термiном навчання i як наслiдок уже в серединi XIX столiття у всiх сферах суспiльного життя на всiй територiï Францiï утвердилася єдина державна мова французька. I сьогоднi уряд Францiï проводить чiтку полiтику, яка сприяє не лише розвитку державноï французькоï мови, а й стоïть на сторожi ïï недоторканостi. Так, 4 серпня 1994 року Нацiональними зборами i сенатом Францiï прийнято закон, в якому проголошується, що французька мова як державна, згiдно з Конституцiєю, є важливою складовою частиною самобутностi i нацiонального надбання Францiï…»51, цим же законом встановлено суворе покарання за iгнорування ïï на територiï держави.
вреï втратили свою державу i свою давню мову iврит ще двi тисячi рокiв тому. Але, вiдроджуючи державнiсть, вони перш за все почали вiдроджувати й мову, причому пiдiйшли до цього питання виважено й розумно. Вивченню iвриту сприяли, як i в першому випадку, широкомасштабнi заходи з боку держави, зокрема були органiзованi деннi i вечiрнi курси вивчення iвриту, всi навчальнi заклади, установи, органiзацiï, засоби масовоï iнформацiï перейшли на користування державною мовою. Вивченню iвриту сприяла й армiя: молодi люди; якi не встигли добре оволодiти ним до мобiлiзацiï, проходили 180-годинний курс навчання мови пiд час вiйськовоï служби»76. Така мовна полiтика уряду мала своï позитивнi наслiдки, i сьогоднi всi громадяни Iзраïлю, за винятком громадян з iнших краïн, якi нещодавно приïхали на постiйне мiсце проживання, прекрасно володiють державною мовою.
Виваженою, i, можна сказати, повчальною є мовна полiтика Японiï. Японська мова єдина мова цiєï високорозвиненоï держави має надзвичайно мiцнi позицiï. ïï iснуванню нiщо не загрожує, але уряд Японiï постiйно пiклується про розвиток i чистоту японськоï мови як важливого чинника соцiального прогресу. Для забезпечення всебiчного розвитку й функцiонування японськоï мови створено цiлий ряд державних установ, найважливiшою з яких є Державний iнститут японськоï мови та Iнститут культури радiо- i телепередач, якi надiленi законодавчими правами щодо визначення мовних норм у межах своєï сфери, ведуть постiйне стеження за появою нових слiв i видають ïх реєстри. Складено списки мовного iснування» типового службовця, типовоï домогосподарки тощо77.
Державною мовою багатонацiональноï Росiï є єдина росiйська мова. У конституцiï Росiï чiтко i ясно сказано: Державною мовою Росiйськоï Федерацiï на всiй ïï територiï є росiйська мова», що суворо виконується. Тим бiльше, що недавно в Росiï прийнято закон, яким передбаченi санкцiï за iгнорування норм, засмiчення державноï мови i намiченi шляхи ïï подальшого розвитку. Як бачимо, спiльна для всього суспiльства росiйська мова займає в Росiï мiцнi позицiï, але держава пiклується, дбає про неï, про ïï розвиток, охороняє ïï, справедливо вбачаючи в нiй важливий чинник соцiального прогресу.
Вiд'ïжджаючи на постiйне мiсце проживання до будь-якоï цивiлiзованоï краïни, ïï майбутнiй громадянин повинен скласти iспит на знання державноï мови цiєï краïни. Кожен громадянин зобов'язаний знати iспанську мову й користуватися нею», так записано в конституцiï Iспанiï. Цю ж вимогу ставлять перед своïми громадянами Нiмеччина, Швейцарiя, Америка, Францiя та iншi краïни, а також встановлюють суворi санкцiï за iгнорування державноï мови на своïх територiях.
76 Юшук I.П. Мова наша украïнська. — К., 2001. — С. 82.
77 Юшук I.П. Там само. — с. 82 — 85.
Надаючи украïнськiй мовi статусу державноï, уряд Украïни керувався тими самими засадами, що й iншi цивiлiзованi краïни, тобто вирiшальним стало те, що це мова корiнного населення, яке iсторично (тисячолiття) проживає на територiï Украïни, дало ïй назву i становить бiльшiсть ïï населення. Крiм того, в основу цього iсторичного рiшення були покладенi данi перепису населення 1989 року, за яким 40 399 897 громадян Украïни (80 %) вказали, що вони вiльно володiють украïнською мовою, i лише близько 20 % зазначили, що не володiють нi усною, нi писемною формами украïнськоï мови, але розумiють ïï.
За час iснування незалежностi Украïни украïнська мова суттєво розширила свою функцiональну площину, ïï державний статус закрiплено Основним Законом Украïни.
Украïнська мова одна з найрозвиненiших i найбагатших мов свiту i може задовольнити потреби суспiльства в рiзних галузях суспiльного життя у спiлкуваннi, в розвитку науки, освiти, культури. Вона виступає важливим чинником повнокровного розвитку духовних творчих сил народу Украïни, гарантування його суверенноï державностi, майбутностi.
Запитання i завдання на закрiплення:
1. Якими основними критерiями i принципами керувалися уряди багатьох
європейських держав при виборi власних державних мов?
2. Якi основнi суспiльнi й державнi функцiï виконує державна
мова в будь-якiй краïнi?
3. Яким шляхом пiшла буржуазна Францiя при виборi державноï мови i
швидкому ïï впровадженнi у всi сфери суспiльного життя?
4. Чим керувався уряд незалежноï Украïни при виборi
державноï мови?
5. У чому Ви вбачаєте причини, що гальмують процес впровадження
державноï украïнськоï мови в Украïнi?
]*> size=1]*> width=33%]*> /> Юшук I.П. Мова наша украïнська. — К., 2001. — С.79, 80.

17. Державна мова I держава. Укра&IUML;нська мова державна мова Укра&IUML;ни orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1177


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация