<< Главная страница

28. Волхви, провидцI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1200


Служителями язичницькоï вiри дохристиянськоï Русi були волхви. Вони належали до вищоï духовноï касти, ïх послугами користувалися як простi люди, так i князi. На свiй час це були високоосвiченi люди, якi часто володiли кiлькома мовами, сприяли налагодженню i розвитку торговельних i дипломатичних вiдносин з iншими державами. Вони володiли великим запасом знань з народноï медицини, астрономiï, математики, були прихильниками i носiями стародавньоï культури, зналися на чаклунствi, знахарствi, таємницях природи. Вони складали книги, за якими можна було дiзнатися про найважливiшi етапи життя тiєï чи iншоï людини, простежити ïï долю. Цими книгами користувалися при ворожiннях, тлумаченнях снiв, передбаченнях погоди, у них подавалися вiдомостi про цiлющi трави
«» Плачинда С. Там само. — С. 18-51.
та способи ïх використання при тих чи iнших захворюваннях, молитви, замовляння тощо. В арсеналi ворожбитських книг волхвiв були книги, вже самi назви яких розкривали ïх призначення: Зiлейник», Волховник», Острологiя», Звездочот», Громник», Рожден- ник». Так, в астрологiчнiй книзi Рожденник» були указани добриє i злиє днi i часи, i влiянiє ïх на судьбу нарождающихся младенцев». Волхви умiли за зiркою, пiд якою народилася дитина, визначати ïï майбутню вдачу: якщо це Арей (Марс), то тяжела бити нравом, яра же и гневлива и дерза во бранех», а якщо це Лада, то сластолюбива предглаголють бити и удобна на блудное смешение»1«2.
Залежно вiд того, в якiй фазi мiсяця гримiв грiм, за Громовни- ком» передбачали долю людини, найважливiшi подiï в ïï життi. Так, перший весняний грiм на здоров'я, а грiм на зростаючий мiсяць на смерть. Вважали, що камiнчики з отворами, пробитi блискавкою, мають велику цiлющу силу, тому й використовували ïх або ж для лiкування вiд рiзних хвороб, або як амулети та обереги. За польотом бджiл, голубiв, ворон, iнших птахiв, за розташуванням на нiчному небосхилi зiрок, мiсяця, за рухом хмар, поривами вiтру, за коливанням язика полум'я свiчки вони передбачали майбутнє, лiкували вiд рiзних хвороб, спiлкувалися з царством померлих.
Iснувала певна iєрархiя язичницького духовенства. Кожне плем'я мало свого волхва, над племiнними волхвами стояв головний волхв, близький до князя. В обов'язки головного державного волхва (жерця) входило давати поради князевi у найважливiших сiмейних та державних справах, координувати дiяльнiсть племiнних жерцiв. Пле- меннi волхви стежили за точним виконанням обрядiв богослужiння, жертвоприношення, вони ж визначали початок польових робiт, збирання лiсових ягiд, грибiв, цiлющих трав. Деякi жерцi мали величезну надприродну силу й могли не лише передбачати погоду, а й впливати на неï: викликати дощ, спинити бурю, викликати вiтер тощо. У середовищi волхвiв були й такi, якi вмiли читати язичницькi знаки- символи, тому в ïх обов'язки входило виготовлення найрiзноманiтнiших оберегiв, тотемiв.
Особливою популярнiстю в народi користувалися волхви, якi вмiли лiкувати людей вiд рiзних хвороб. Крiм того, вони широко використовували трави, настоï, мазi, зналися на замовляннях, молитвах, чаклунствi. Знахарством, цiлительством, чаклунством часто займа-
‘»‘Лозко Г. Украïнське народознавство,- К., 1995. СI 16.
лися не лише чоловiки, а й жiнки-волхвинi, якi мали обширнi знання i надприродну силу.
В обов'язки служителiв язичницькоï вiри найнижчого рангу входило сповiщати народ про наближення релiгiйних свят, жертвоприношень. Крiм того, вони доглядали за статуями богiв, священними гаями, священними деревами та священними тваринами. ïхнiм обов'язком було пiдтримувати священний вогонь, виготовляти священнi атрибути, допомагати у проведеннi колективних молiнь та ритуальних обрядодiй. Лiтописи доносять чимало згадок про цих охоронцiв таємниць язичницкоï вiри, якi вважалися посередниками мiж богами i людьми. Один iз лiтописiв (Густинський) зазначає, що в обов'язки волхвiв входило пiдтримувати жертовний вогонь перед статуєю Перуна у Киïвському капищi. Це так званий живий вогонь, добутий тертям однiєï палички об iншу. Якщо ж полум'я згасало з вини жерця, його вбивали як ворога Перуна. Нiчого не скажеш, суворi закони. Релiгiйнi обряди, молiння давнiх слов'ян проходили у священних гаях, де, за тогочасними вiруваннями, у кронах дерев жили боги. У цих гаях не можна було полювати, рвати квiти, бо i дерева, i струмки, i квiти, i всi живi створiння все належало богам. Звичай приносити жертви богам (вепра чи червоного пiвня) сягає незапам'ятних часiв. Вiн був частиною всього ритуалу приготування святковоï трапези на честь богiв. Крiм того, виготовлялися й ритуальнi напоï. Виготовлення священних напоïв соми та сури супроводжувалося виконанням цiлого ряду магiчних дiй i спiванням божественних гiмнiв. Ми випили соми, ми стали безсмертними, ми до- сягли свiтла, ми знайшли Богiв»]*>», так спiвається в одному iз священних гiмнiв. Випивши соми, наркотичного ритуального напою
жрець впадав у транс i йому вiдкривалися таємницi Всесвiту. Лежачи пiд священним деревом i слухаючи шум його крони, вiн давав вiдповiдi на всi запитання, як пiдказувало йому Божественне провидiння. До нас у текстах Авести» й Рiгведи» дiйшли рецепти соми, хоча визначити, яка рослина (молочай, гриби, коноплi, верес) є ïï основним компонентом, ученi не змогли. Iз запровадженням у 988 роцi християнства на Русi волхви зазнали нечуваних гонiнь i жорстоких переслiдувань. Тi, якi залишилися живими, пiшли у лiсовi хащi, вiдмежувалися вiд людей, переважно займаючись знахарством, цiли- тельством.
«» Нсчуй-Лсвицький I. Свiтогляд украïнського народу- К., 1992.- С.6-20.
Iсторiя свiдчить, що у всi вiки у всiх народiв були люди, якi могли передбачати людську долю, причому iнодi не лише долю однiєï людини, а й цiлих держав. Хто не знає iменi Нострадамуса, пророцтва якого збулися i продовжують збуватись? Високоосвiчена людина свого часу (математик, добре знався на медицинi, знав декiлька мов, вивчав давньоєгипетську магiю, деякий час жив у монастирi), вiн передбачив возвеличення чи занепад iмперiй, пророкував долю тим генiальним особистостям, якi своєю позитивною чи негативною дiяльнiстю у той чи iнший час впливали на перебiг iсторичних подiй. Крiм того, вiн точно назвав дату i час своєï смертi.
Як за часiв Нострадамуса, так i пiзнiше, людей, якi мали дар ясновидцiв, спалювали на вогнищах. Скiльки ïх згорiло на тих вогнищах святоï iнквiзицiï? Хто його знає, нiхто не рахував. А що окремi люди справдi мають незвичайнi здiбностi, якi сучасна наука не може пояснити, то це є незаперечним фактом. Доказом цього послужать приклади, якi зберегла i донесла до нас iсторiя.
За царювання Олексiя Михайловича, батька Петра I, при царському дворi проживав випускник Києво-Могилянськоï академiï Симеон Полоцький, який навчав духовних наук царевича Федора Олексiйовича, а пiзнiше i Петра I (саме з-пiд пера цiєï талановитоï людини вийшов вiдомий релiгiйний твiр Духовна Вечеря»). Але Симеон Полоцький був не лише талановитим богословом, талановитим наставником, а й не менш талановитим провидцем.
28 серпня 1671 року московський цар Олексiй Михайлович обвiнчався з молодою царицею Наталiєю Кирилiвною. Тiєï самоï ночi, спостерiгаючи за зiрками, Симеон Полоцький помiтив на небi недалеко вiд планети Марс нову зiрку. Пiдрахунки показали, що цiєï ночi цариця завагiтнiла i має народити генiального сина, якого назвуть Петром.
Наступного дня вранцi Симеон Полоцький був у царя з радiсною новиною, привiтав його iз зачаттям у чревi сина i назвав точну дату його народження ЗО травня 1672 року. Тут же вiн власноручно пiдписав папiр, який пiдтверджував усе сказане i передав його Його Величностi. Он приобрететсебе всемирную известность и заслужит такую славу, какой не имел еще никто из предшествующих ему русских царей. Он будет великий и на удивление достойный победитель и многие падут от меча его. Злобствующие на него соседи будут им по- бежденьï. Множеством славньïх дел он превзойдет своих предков. Он будет встречать со стороньï иодданньïх много препятствий и в борьбе с зтими препятствиями укротит много беспорядков и смущений. В течение своей жизни как на суше, так и на морях совершит много славньïх дел. Искореняя злодеев, он будет любить и поощрять трудолюбивих, свято сохранять веру и совершит много славньïх дел, что не преложно знаменуют небесньïе светила. Все упомянутое я видел, как в зеркале, и я Вашему Величеству представляю оное письменно»1«4.
Коли на запрошення царя з'явилася молода цариця, Полоцький поздоровив ïï i, мiж iншим, додав, що пологи триватимуть три днi, будуть дуже тяжкими,але, дякуючи Боговi, все закiнчиться благополучно.
Пiзнiше, у бесiдi з царем, Полоцький пояснив, що з Божого дозволу можна читати людськi долi, ïх минуле та майбутнє з точнiстю до однiєï години, передбачати характер, вдачу.
28 травня 1672 року у царицi почалися пологи. Молився цар, поряд гаряче молився Полоцький, хоча зазначив, що муки царицi триватимуть ще два днi. А царицi ставало все гiрше. Наляканi критичним станом здоров'я царицi, попи вже прилучали ïï до святих Божественних таïн. Сам же Полоцький гаряче всiх запевняв, що цариця не помре, що нема чого так хвилюватися за ïï життя, що вона благополучно народить хлопчика через п'ять годин. Минуло чотири тяжких години. Страждання царицi досягли апогею. Цар зi сльозами на очах молився Боговi, щоб цариця залишилася живою i швидше розродилася, а поряд з ним, упавши на колiна, Полоцький уголос молився Боговi, щоб цариця ще годину постраждала. Розгнiваний цар закричав: Чому так молишся? Цариця i так при смертi i в безпам'ятствi…», на що Полоцький вiдповiв, що на це є дуже важлива причина: якщо царевич народиться у першу половину п'ятоï години, то буде жити близько п'ятдесяти рокiв, а якщо в другу половину, то проживе до сiмдесяти рокiв. Пiд час цiєï перепалки повiдомили, що цариця народила хлопчика. Це сталося 30 травня 1672 року. Царевича назвали Петром. Все сталося так, як i передбачав Полоцький дев'ять мiсяцiв тому.
Наслухавшись про незвичайний дар провидицi-парижанки Марiï- Анни Ленорман, нiкому тодi невiдомий лейтенант Наполеон Бонапарт з друзями зайшов до ïï салону. Побачивши його, провидиця впала на колiна перед ним i викрикнула до всiх присутнiх: Встаньте, перед вами майбутнiй iмператор Францiï!» Вiд цих слiв Наполеон дуже
Лубчснкова Ю.Н., Романова В.И, Забавньïс и поучительные истории из жизни
Петра Великого. М., 1991.- С.6.
знiяковiв i засоромився, а вона продовжувала, звертаючись до нього: Прийде час, i ви досягнете такоï висоти, яка простому смертному недоступна». Вийшов вiд неï майбутнiй iмператор геть спантеличений i в повнiй невiрi. А вже будучи iмператором, Наполеон розшукав i щедро нагородив провидицю (подарував ïй мiльйон франкiв), але дуже розгнiвався, коли вона напророчила йому розрив з Жозефiною, поразку у вiйнi з Росiєю i його власну негожу кончину. До речi, за таке пророцтво вiн звелiв вислати Марiю-Анну Ленорман з Парижа, що й було сумлiнно виконано. Але вiдмежуватися вiд своєï долi Наполеон не змiг: все сталося саме так, як напророчила провидиця.
Запитання i завдання на закрiплення:
1. Хто такi жерцi? Яка ïхня роль у суспiльствi у дохристиянськiй
Русi?
2. Якi обов'язки мали племiннi волхви, головний державний волхв?
3. Чи вiрите Ви у провидiння долi? Обґрунтуйте свою вiдповiдь.

28. Волхви, провидцI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1200


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация