31. НароднI вIрування, повIр'я, демонологIя orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1206


У народному свiтосприйманнi украïнцiв особливе мiсце посiдає народна демонологiя. Як зазначає С. Ульяновська, …з демонологiчними персонажами украïнець контактує щодня i на кожному кроцi: вдома з домовиком; у лiсi з лiсовиком, блудом, чугайстрином, маною; на рiчцi з водяником; на болотi з болотяником чи очере- тяником; у полях з русалками, у гаях з мавками, а ще упирi, вiдьми, вовкулаки, песиголовцi, потерчата… Зустрiч iз кожною з цих iстот передбачає щоразу свою особливу поведiнку, яка й регулює» спiвiснування з людьми. Суть такоï поведiнки та рiзнi контакти передають народнi вiрування, повiр'я, якi широко побутують в Украïнi».
Антихрист. У християнськiй релiгiï супротивником Iсуса Христа є Антихрист посланець сатани, який з'явиться перед кiнцем свiту, але буде переможений. Вiн повнiстю заперечує заповiдi Божi, в його царствi панують вселюдськi пороки: моральне зло, безжальнiсть, вiроломство, гордiсть, пiдступнiсть, зрада, пiдлiсть, бездушнiсть, жорстокiсть, насилля тощо. У Святому Писаннi сказано, що перед настанням кiнця свiту серед людей настане крайнє розбещення, зменшення вiри й любовi до ближнього, примноження вад. Почнуться страшнi вiйни, невiдомi ранiше хвороби забиратимуть життя мiльйонiв людей, природнi катаклiзми, зло на землi досягнуть свого апогею. Тодi i з'явиться Антихрист, i буде страшна битва сил добра i зла, яка закiнчиться жахливою загибеллю Антихриста i всiх його послiдовникiв. Свiт оновиться, i настане вiчне царство Христове.
Вiдьма. Слово вiдьма походить вiд давньоруського слова ведь» знання. Вiдьма поєднує в собi риси реальноï жiнки i демона. В Украïнi, мабуть, немає такого села, в якому б одну- двох жiнок не пiдозрювали у вiдьомствi, причому вiра в iснування вiдьом з роками аж нiяк не зменшується, а, навпаки, утверджується все сильнiше. Цiкавий матерiал про народнi вiрування у вiдьом знаходимо у творi вiдомого украïнського письменника Бориса Грiнченка Пiд тихими вербами»: Це ж усьому свiтовi звiсно, що вiдьми корiв доять i з сохи молоко доять, i в комин лiтають… А хiба мало людей бачило, як вiдьми перекидаються то собакою, то свинею, то копицею… Це ж i дядько Охрiм бачили, i Петренко… А в Чорновусi йшов один парубок, а вона така здорова бiла собака, та лапи йому на плечi… А вiн ïï за лапи та в хату притяг та й повiдрубував ïй лапи. Ой, Боже, який же й немилосердний!… Тодi пустив… Але вранцi глянуть, а у вдови-сусiди пальцi понадрубувано…»124 Вiдьми у своïй бiльшостi це жiнки старшого вiку, рiдко чоловiки або дiвчата. Вони можуть бути красивими й потворними, часто мають невеликий хвiст, тому нiколи прилюдно не купаються.
Йшли дiвчата гряницею,
Зустрiли вiдьму з дiйницею.
Йшли дiвчата мостом,
Зловили вiдьму з хвостом, спiвається у давнiй украïнськiй народнiй пiснi.
Вiдомий дослiдник народноï демонологiï минулого М. Маркевич у своïй книзi Обьiчаи, иоверья, кухня и напитки малороссиян» (1860 р.) писав про вiдьом так: Вiдьми ходять у довгих сорочках, доять до кровi корiв, перетворюються у клубок, у кiшку, у рiзнi численнi фантастичнi образи. Вiдьми виганяються травою плакуном. Головнi збори ïх бувають у Києвi, на Лисiй горi проти Великодня та в Iванову нiч. Вони з усiєï Малоросiï вiдлiтають туди через трубу печi
(комин) на помелi, вилках або лушнi……… Питаннями демонологiï
займався i видатний украïнський письменник I. С. Нечуй-Левиць- кий: Як тiльки вiдьма хоче летiти на Лису гору, то приставляє до вогню в горшку тирлич-зiлля. Починає зiлля кипiти, вiдьма скидає з себе сорочку, маже пiд колiнами, пiд пахвами якоюсь мастею, сiдає верхом на помело або на кочергу, хапає в руки мечик од терлицi або од бительнi i летить через вивiд на Лису гору»126.
Керує шабашем вiдьом на Лисiй горi вiдьмак. Вся ця дико-соромiцька оргiя вiдьом iз чортами, яка абсолютно не вписується в мораль нормальних людей, триває з дванадцятоï до третьоï години ночi, тобто до перших пiвнiв, пiсля чого все припиняється i вiдьми розлiтаються по своïх домiвках.
124 Грiнчснко Б. Пiд тихими вербами. Твори. 1963.- Т. II.- С. 373.
2» Маркевич О. Обьiчаи, поверья, кухня и напитки малороссиян.- К.,1860.
I2<' Нечуй-Левицький I.С. Свiтогляд украïнського народу- К., 1992.- С.35.
За народними вiруваннями, вiдьми можуть робити те, що не пiд силу простим смертним людям: крадуть з неба зорi й мiсяць, лiтають у повiтрi, перевтiлюються в живi iстоти чи предмети. Вони можуть зурочити, навести на людину хвороби, навiть звести ïï в могилу, навести зурочення на худобу, на город, на оселю, зiпсувати або й зовсiм вiдiбрати молоко в корови, можуть розганяти хмари, що призводить до засухи i неврожаю, умiють викликати бурю, дощ, град або ж припиняти ïх, здатнi напускати на людей голод, мор, розбивають сiм'ï, сварять людей i взагалi немає такоï справи, в яку б вiдьма не втрутилась i не нашкодила. Iнодi за грошi вiдьми можуть i вилiкувати людину чи худобу, можуть замовити бiль, умiють приготувати настоï рiзних трав вiд рiзних хвороб, але в цiлому ïх суть негативна. У народi вважають, що є вiдьми вiд народження, яким вiдьомство передається з поколiння до поколiння, а є навченi вiдьми. Вважають, що природженi вiдьми менше приносять зла людям, нiж навченi. По своïй натурi вони добрiшi. Добре знаючись на травах, замовляннях, магiчних дiях, вони займаються зцiленням, допомагають у любовних справах, розв'язують сiмейнi проблеми. Навченi ж вiдьми пiсля тривалого вивчення усiх вiдьомських обрядiв i спецiальних випробувань свiдомо йдуть на зв'язок з нечистою силою i все своє вмiння спрямовують на служiння не людям, а сатанi. У народi навiть iснує прислiв'я, яке пiдтверджує, що гiрша вiдьма вчена, нiж рождена».
Як добрi, так i поганi справи вимагають затрати енергiï, тому вiдьми змушенi рiзними способами ïï поповнювати. Вони можуть пiдключатися» до енергетичного поля обраноï жертви, забираючи собi ïï енергiю, внаслiдок чого людина стає млявою, безсильною, починає хворiти. На великi релiгiйнi свята, особливо на Великдень, вiдьми першими прибiгають до церкви i починають цiлувати замок. Це, як вважають, надає ïм великоï чаклунськоï сили. Але особливу чаклунську силу вони одержують у Купальську нiч. Саме в цю нiч вся нечиста сила одержує величезний запас енергетики, щоб потiм використати його у своïх чорних справах. Ось як про це спiвається в однiй iз купальських пiсень, що має мало не тисячолiтню iсторiю:
Ой на Iвана Купайлого Ходила вiдьма ногайлою.
Як на дуб лiзла кору гризла,
А з дуба впала зiлля копала.
А з дуба впала зiлля копала,
Своï корови заправляла.
Як заправила у вiвторок,
То видоïла корiв з сорок,
А як заправила в середу,
То видоïла всю череду.
Вiдьом дуже бояться й остерiгаються, хоч вiдрiзнити ïх вiд звичайних людей досить-таки важко. численнi обереги вiд вiдьом i магiчнi способи, як ïх виявити. У народi вiрять, що у зiницях вiдьми можна побачити перевернуте вiдображення людини, очi в неï запаленi, почервонiлi або ж вона має дикий похмурий погляд, вiд якого залишається неприємне враження, острах. Вона не витримує прямого погляду просто у вiчi, дуже нервує, коли в ïï бiк хтось таємно в кишенi скрутить з пальцiв дулю» i тiкає, якщо ïï осiнили хрестом або збризнули свяченою водою. Вiдьом можна виявити, пiдсмажуючи молоко на сковородi або вiдварюючи у водi шматок полотна, в який попередньо втикають дев'ять шпильок та iн.
Вiд вiдьом можна оберiгатися маком. На Святий Вечiр (6 сiчня) слiд обсипати маком двiр, хлiв, стайню. Вважається, що вони дуже люблять мак, i, прийшовши з намiром зробити людям шкоду, забувають про все i починають збирати мак. Доки вiдьма не визбирає мак до останньоï мачини, нiчого поганого у цьому дворi зробити не зможе. Не люблять вiдьми полину i часнику через ïх запах, тому, щоб уберегтися вiд них, часто кладуть зубочок часнику i гiлочку полину на пiдвiконня або над вхiдними дверима.
Оскiльки вiдьомство засуджувалось людською мораллю i жорстоко каралося законом, вiдьми таємно займалися вiдьомським ремеслом i ïх досить важко було виявити. Iснували рiзнi способи виявлення цих представниць нечистоï сили.
Грецький горiх у давнину називали деревом порока», бо саме пiд його розлогими вiтами любили танцювати вiдьми. Його плодами користувалися у перiод полювання на вiдьом». Пiдозрюваного чи пiдозрювану саджали на стiлець i кидали на колiна грецький горiх. Якщо людина була зв'язана з нечистою силою, вона не могла пiднятися i встати зi стiльця127, тодi свята iнквiзицiя» вiдправляла чергову жертву на вогнище. Якщо ж благополучно витримувала це
127 Дмитрснко М.К. Украïнськi мiфи, демонологiя, легендиК., 1992.С. 90.
випробування, то приступали до iнших, уже не таких безневинних, як згадане вище. А арсенал тортур був надзвичайно широкий.
Вiдомий украïнський письменник Г. Квiтка-Основ'яненко у своïй повiстi Конотопська вiдьма» наводить поширений колись спосiб виявлення вiдьом через випробування водою. Якщо жiнка не вiдьма, то вона тоне у водi, якщо ж вiдьма то навiть зв'язана плаває зверху. Раз у якiмось-то селi, за Днiпром, недiль зо три не було дощу. От i почали топить баб, про которих говорено, що вiдьми. Так троє не потонуло, хоч i руки, i ноги були позав'язуванi»12«. Як бачимо iз наведеного уривка, односельчани все-таки виявили трьох вiдьом, якi вкрали дощi, бо вони не потонули у водi, а жiнки-невiдь- ми пiшли на дно, але з чистою совiстю, хоч ïм вiд цього, самi розумiєте, аж нiяк не легше.
У всi часи вiдьомство, стосунки з нечистою силою переслiдувалися i жорстоко каралися. З iсторiï вiдомо, що гетьман Брюховецький у 1667 роцi спалив за вiдьмування полковницю Гострую1«. Навiть якщо звернутися до дуже давнiх вiд нас часiв, то теж можна знайти вiдомостi про спалення вiдьом на територiï схiдних слов'ян. Так, в Iпатi- ïвському лiтописi пiд роком 1173 сказано, що галичани оголосили вiдьмою i спалили на вогнищi невiнчану жiнку князя Галицького Ярослава Настю Чагрову. Слава Богу, що в Украïнi не прижився такий жорстокий варварський спосiб боротьби з вiдьмами, популярний у католицькiй та протестантськiй вропi, як свята iнквiзицiя», який мало чим вiдрiзняється вiд гiтлерiвських таборiв смертi. Якщо фашисти спалювали людей в крематорiях, то запiдозрених у вiдьомствi спалювали примiтивним, кустарним способом на вогнищах, …бо тiльки полум'я вiдьмам бiда: бо полум'я й чорти не заговорять» (П. Кулiш].
Цiкавi данi про дiяльнiсть святоï iнквiзицiï» наводить Ю. Мель- ничук: У Нiмеччинi протягом XV сторiччя було спалено близько мiльйона самих тiльки жiнок, яких обвинувачували у тому, що вони начебто вiдьми i чарiвницi. Один тiльки головний iнквiзитор iспанськоï iнквiзицiï Торквемадо за вiсiмнадцять рокiв своєï дiяльностi» знищив понад сто тисяч родин. А взагалi в огнi святоï iнквiзицiï» загинуло понад 15 мiльйонiв людей цiла держава! Англiйський письменник Д. Свiфт писав, що коли б зiбрати попiл людей, спалених ка-
‘2* Квiтка-Оснон'янснко. Конотопська вiдьма.- К., 1985.- С. ЗI.
124 Таланчук О.М. Украïнськi чари. — К., 1992.- С.17.
толицькою церквою, то з цього попелу утворилась би гора, не нижча Монблану найвищоï гори в вропi»110.
Судовi процеси над вiдьмами були i в Сполучених Штатах Америки.
__ року 1622 в Америцi 28 вiдьом» були повiшенi за чаклування i зносини з дияволом». Року 1711 22 вiдьми», на турбування ïхнiх родичiв, були реабiлiтованi. А 28 серпня 1757 року були реабiлiтованi i шiсть останнiх»]*>1.
Вiдомий письменник Степан Тудор у романi День отця Сойки» наводить приклади вiдкритого терору: насильств єзуïтiв, якi, заручившись пiдтримкою влади, замучили тисячi невинних людей: У Мюнхенi допитували десятеро осiб, чоловiкiв i жiнок, що ïх пiдозрювали в чаклуваннi. Щоб добути зiзнання, рвали ïх тiло розпаленими клiщами й ламали на колесi костi, а однiй жiнцi вiдтяли груди. Нарештi спалили ïх живцем.
…Молода дiвчина Клостенмюлер призналася на десятiй тортурi, що з'ïла тридцять дитячих сердець i танцювала з дияволом. Спалили ïï з матiр'ю.
…На Шлеську в князiвствi Нiси було стiльки чаклунок, що повiтря шелестiло вiд ïх пересвистування. В мiстi Цукмантель ревно працювало вiсiм катiв i не встигали нищити диявольське сiм'я. У двох мiстах того князiвства спалили сто шiстдесят вiдьом, мiж ними дiтей вiд одного до шести лiт, що походили вiд диявола.
…У Тверiвському єпископствi знайшли у двох мiстах тiльки двох жiнок, якi не були вiдьмами. Пiд доглядом єпископа Петра Бiнфель- да спалили протягом кiлькох рокiв триста вiсiмдесят вiдьом i чарiвниць. У мiстi Бамберзi спалили шiстсот вiдьом, у Зундовi вiсiмсот, у Штрасбурзькому єпископствi понад п'ять тисяч…»2
Звичайно, жертвами святоï iнквiзицiï» часто ставали нi в чому не виннi люди, з якими саме таким способом декому зручно було звести рахунки. Таємний донос якогось добропорядного» католика i горить, палає величезне вогнище, i горять у ньому безвиннi душi нещасних, що попали до когось у немилiсть. Рiдко хто витримував отi страхiтливi катування. Але якщо й знаходилися такi вiдчайдушнi смiливцi, що заперечували своï зв'язки з сатаною, ïм призначали ще й випробування водою. Таку жертву кидали у глибоку воду. Коли вона
«» Мельничук Ю. Ярослав Галан. — Львiв, 1963. — С. 142, 159, 160.
11 Таланчук О.М. Украïнськi чари. — К., 1992. — С. 17.
12 Мельничук Ю. Ярослав Галан. Львiв, 1963. С.I60.
потопала, ïï …виправдовували, коли ж щасливо допливала до берега, ïï живцем спалювали, бо, мовляв, тiльки диявол мiг врятувати вiд утоплення. Це було колись. А що ж зараз?
Останнiми роками в Украïнi з'явилося безлiч ворожок, чаклунiв, ясновидцiв, знахарiв, цiлителiв, якi (звичайно, за грошi) пропонують своï найрiзноманiтнiшi послуги. Прилавки книжкових магазинiв вшент заповненi лiтературою, яка заохочує займатися чорною й бiлою магiєю, пропонує безлiч чаклунських замовлянь, рецептiв, зняття i наведення зурочення, приворотiв, вiдворотiв, тобто прямих контактiв iз чорними силами, що є протибожественним i суперечить догмам християнськоï вiри. Доречно, мабуть, для бездумних любителiв чорноï магiï нагадати дуже давню легенду Як жiнка хотiла стати вiдьмою».
Дуже вже хотiлося однiй жiночцi навчитися вiдьомських штучок, стати вiдьмою, а от що з цього вийшло.
От прийшла вона до куми та й просить:
Навчiть мене, кумасю!
А ти не будеш боятися? питає ïï кума.
Нi, не буду.
То добре, навчу, згодилася кума, i каже до неï:
Вiзьми кусок масла та й прийди взавтра до мене. Треба до сходу сонця пiти за село, до тоï криницi на березi, де три дороги вкупi сходяться. Там побачиш, що буде.
От взяла вона кусок масла та й прийшла рано до куми.
Кума ще раз ïï питає:
Не будеш боятися?
Не буду!
То ходiм.
Прийшли вони до криницi, а кума каже:
Кидай масло i дивися, що буде. Тiльки не бiйся.
От кинула вона масло та й стоïть, дивиться.
Тут як почали в ту криницю злазитися всякi чорти, вужi та гадюки, ящiрки, кузки всяке гаддя. 1 кожне до себе те масло рве.
Оце так на тому свiтi будуть твою душу рвати, як навчишся вiдьмувати, каже кума.
Не хочу, не хочу! крикнула перелякана жiнка i бiльше нiчого
1″
в куми не питала .
Взагалi вiдьомство, чаклунство, чорна магiя це така страшна, непiзнана сила, з якою краще не стикатися, а тим бiльше, з якою нi за яких обставин не експериментувати. Яскравим прикладом того, до чого можуть призвести подiбнi експерименти, наводить Кай Хо- фельман у книзi 1000 необьяснимьiх феноменов»]*>4. У нiй розповiдається, як нiмецький професор Вiллi-Ерiх Пукерт, який займався розшифруванням давнiх рукописiв, в однiй iз давнiх книг XVI столiття знайшов рецепт виготовлення мазi для вiдьом, яку власноручно приготував i випробував з одним iз своïх колег. Коли вони в умовлену нiч i умовлений час намазалися заговореною чаклунською маззю, якась невiдома сила пiдняла ïх угору i вони полетiли по небу. Далi ще жахливiше. Вони опинилися серед вiдьом на якiйсь горi i …о жах!
взяли участь у шабашi вiдьом! У ту дику суботу вченi фактично згорiли вщент, звичайно не тiлесно, а морально, духовно, занапастивши своï душi. Так невинний, на перший погляд, експеримент став причиною трагедiï цих двох людей, якi, самi того не бажаючи, порiднилися з нечистою силою.
Нечистий (чорт, бiс, дiдько). Здавна украïнцi вiрять у нечистого. У народнiй уявi вiн постає в образi оброслоï шерстю, з хвостом та рiжками, з свинячим носом, червоними очима iстоти, яка може перевтiлюватися у вовка, козла, барана, пiвня чи iншу тварину. Молодi чорти можуть перевтiлюватися в гарних хлопцiв, знайомитися з дiвчатами, спати з ними, але така дiвчина вже недовговiчна. Легенди про чортiв дiйшли до нас ще iз стародавнiх часiв. Нашi предки вважали ïх безсмертними, вiрили, що нiщо не може ïх знищити, окрiм вогненних стрiл Перуна.
Зустрiч iз чортом не вiщує нiчого хорошого. Опiсля людина може захворiти, на неï, як iз подертого лантуха, посипляться нещастя, невдачi. Рятують вiд злих дiй нечистого молитва Отче Наш» i хрест. Чорт, як, до речi, i вся нечисть, не витримує, тiкає, коли його осiняють хрестом. Не випадково набожнi люди, лягаючи спати, осiняють хрестом себе, лiжко, вiкна, дверi, таким чином вiдгороджуючись не лише вiд чорта, а й вiд усiх злих сил.
Домовик. Це хатнє божество, дух оселi, тiсно пов'язаний з культом предкiв i домашнiм вогнищем. Вiн оберiгає не лише родину, а й примiщення. У народi вiрять, що вiн живе за пiччю, не любить брудних квартир, не любить, коли в домi сваряться, коли немає миру мiж
» Дмитренко М.К. Украïнськi мiфи, демонологiя, легенди. -К., I992.-С.82-83.
|!4 Хофсльман К. 1000 необьяснимьiх феноменов».- М., 2000. 5* 131
дорослими, коли дiти ростуть недобрими, злими, не любить, коли дiвчата чи жiнки лягають спати голими, страшенно гнiвається, коли вдома вживають лайливi слова. Вiн любить чистоту, лад i спокiй. Вiн невидимий, але маленькi дiти його бачать, вiн може з ними навiть бавитися. Його бачать коти, з якими вiн так любить гратися. Його ще називають господарем оселi. Вiрять, що вiн добрий до тих, хто його поважає, але якщо його дуже розгнiвати або не запросити до свого нового житла, добра не чекай помститься. За нешанобливе ставлення до покiйних родичiв, яких у родинi забувають пом'янути або не доглядають ïхнiх могилок, за зневажливе ставлення до бiднiших себе, вiдмову в допомозi домовик може наслати на сiм'ю хворобу, нещастя, тобто покарати.
Вiн може вiщувати долю, iнодi душить сплячу людину, вiщуючи добру чи погану звiстку. 10 лютого (за церковним календарем це день фрема Сири на) вважається святом домовикiв. У цей день, щоб його задобрити, слiд приготувати його улюблену страву кашу i залишити ïï на столi, попередньо запросивши його на вечерю.
Русалка надзвичайно колоритний образ украïнськоï демонологiï. За народними вiруваннями, русалки це казковi водянi iстоти жiнки i дiвчата, заложнi» мерцi, що з якихось причин покiнчили життя самогубством через утеплення, або ж утопились через необережнiсть. Це можуть бути й померлi нехрещеними малi дiти. Вони живуть у казкових палацах iз кришталю, срiбла, перлин i коштовних каменiв, але сумують за бiлим свiтом, за сонцем i мстять людям, що передчасно звели ïх iз цього свiту. Вони дуже гарнi, але небезпечнi155. Як зазначає у своєму дослiдженнi Звичаï нашого народу» Олекса Воропай, «Мiсяць i зорi викликають русалок iз води. З тихим плеском хвиль, розгортаючи своïми блiдими руками густе латаття, русалки виходять на берег. Русалки не мають на собi одягу, вони голi, у них бiле знекровлене тiло, довге хвилясте волосся, зелене, як трава, стан високий i гнучкий, а очi палкi й синi, як морська глибочiнь. На головi у кожноï русалки вiнок з осоки, i тiльки в старшоï, царiвни, вiнок з водяних лiлей. Вони сiдають на травi, грiються у мiсячному сяйвi, розчiсують коси, грають у рiзнi iгри. У народi вiрять, що на Зеленi свята, свято Iвана Купала мавки нiби-то виходять iз води, гойдаються на гiллях дерев, спiвають»6.
Маркевич М. Обьiчаи, поверья, кухня и напитки малороссиян.-К., 1860.
Воропай О. Звичаï нашого народу. К.. 1993. С.396.
…над самою водою Верба похилилась;
Аж по водi розiслала Зеленiï вiти.
А на вiтах гойдаються Нехрещенiдiти…»
(Т. Шевченко Княжна»)
Якщо хтось, почувши пiсню русалок, зачарується, пiдiйде близько, може бути залоскотаний ними i опиниться на днi. В однiй украïнськiй народнiй пiснi спiвається про трагiчний кiнець зустрiчi дiвчини з русалкою:
Ой бiжить, бiжить мала дiвчинка,
А за нею та русалочка.
«Ти послухай мене, красна панночко!
Загадаю тобi три загадочки:
Як угадаєш, до батька пущу,
Коли ж не вгадаєш, до себе вiзьму».
«Ой, що росте без кореня,
А що бiжить без повода.
А що цвiте та без цвiту?
Камiнь росте без кореня,
Вода бiжить без повода,
Папороть цвiте без цвiту».
Дiвчина загадочки не вгадала,
Русалочка дiвчину залоскотала.
У народi вiрять, що лiтнiми мiсячними ночами русалки виходять iз води, щоб погрiтися пiд своïм сонцем» мiсяцем, потанцювати, пограти в рiзнi iгри. Ось як це описує Т. Шевченко у поемi Причинна»:
А з неба мiсяць так i сяє;
I над водою, i над гаєм,
Кругом, як в усi, все мовчить.
Аж гульк з Днiпра повиринали Малiï дiти, смiючись.
Ходiмо грiться! закричали.
Зiйшло вже сонце!» (Голi скрiзь;
З осоки коси, бо дiвчата).
Ух! ух!
Солом'яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
Русалки це дуже красивi, але недобрi iстоти. Вони безжально, просто граючись, заведуть у воду i втоплять необачного перехожого, який глухоï пiвночi проходив мимо, чи пiдпилого чоловiка, що нiяк не знайде дорогу додому. Тому люди остерiгалися й обходили десятою дорогою тi мiсця на рiчцi чи ставку, де колись хто-небудь утопився чи був утоплений.
У народi вiрили, що, крiм водяних русалок, є ще й польовi та лiсовi русалки (мавки). Польовi русалки живуть на полях, у житах, розпалюють над могилами вогнi, часто лякають людей. Вони гарноï вроди, на головах у них вiнки з польових квiтiв, вони легкi й грацiознi, але мають непостiйний характер, тому можуть робити як добро, так i зло: можуть оберiгати поля вiд усякого лиха i в той же час можуть насилати град, буревiй, можуть залоскотати людину до смертi, видоювати корiв тощо.
Оберегами вiд мавок, русалок були полин i чорнобривцi, тому коли йшли на поле, пiдперiзувалися стеблами цих рослин, а якщо йшли до рiчки чи озера купатися або прати, кидали гiлочку полину у воду, щоб русалки не залоскотали. Також оберегами вiд мавок i русалок служили такi духмянi трави, як м'ята, любисток, лепеха (аïр), шовкова трава, якi, за вiруваннями наших предкiв, були для них вiдразливi, неприємнi. Часто давнi слов'яни намагалися задобрити цих водяних та польових красунь: плели i залишали на водi, у полi чи на деревах вiнки iз польових квiтiв, iнодi вивiшували одяг, стрiчки, пригощали» стравами.
Сидiла русалка на бiлiй березi,
Просила русалка в жiночок намiтки:
Жiночки-сестрички,
Дайте менi намiтки,
Хоч не тоненькоï,
Аби бiленькоï.
Сидiла русалка на бiлiй березi,
Просила русалка в дiвочок сорочки:
Дiвочки-сестрички,
Дайте менi сорочки,
Хоч не бiленькоï,
Аби тоненькоï1‘7.
Пальовик. З давнiх часiв слов'яни вiрили, що навколишнiй свiт населений рiзними духами, якi за певних обставин можуть бути i добрими, i злими. Так, на всiй слов'янськiй територiï побутувало повiр'я про iснування польових духiв польового дiда (польовика), польових русалок тощо. Коли поселяни починають жати або косити хлiб, польовик бiжить вiд серпа й коси i ховається в тих колосках, якi ще залишаються на пнi; разом з останнiми зрiзаними колосками вiн потрапляє в руки женця i в останньому обжинковому снопi приноситься в клуню або в дiм господаря. Ось чому обжинковий снiп наряджають лялькою i ставлять його на почесному мiсцi, пiд образами»1‘*1.
Лiсовик це дух лiсу, якому пiдкоряються усi лiсовi мешканцi. Вiн постає в образi невеличкого чоловiчка з густою бородою, в якого немає тiнi. Вiн може раптово з'явитися i раптово зникнути, може перетворитися в будь-яку лiсову iстоту або ж пеньок, дерево. З давнiх часiв у лiсових мiсцевостях у пастухiв i мисливцiв iснував звичай укладати з лiсовиком угоду, задобрювати його, розкладаючи на лiсовому перехрестi або на галявинi яйця чи печиво iз житнього борошна. Вiрили, що тодi хижi звiрi нiколи не нападатимуть на худобу. З тими, хто зайшов далеко вглиб лiсу, вiн любить пожартувати: водить ïх по якихось стежках, заводить у непрохiднi нетрi. Щоб з очей спала полуда, треба перевдягти навиворiт сорочку або взутися не на ту ногу.
Упирi. Це злi i жорстокi представники потойбiчного свiту. Iснує така легенда. Упир ïв скоромне у Страсну п'ятницю, одягав людей у ведмежi шкури i труïв. Нарештi помер. Наступного дня побачили, що вiн ïде на шестерику вороних по червоному мосту. Кучер, форейтор, лакеï i три спiвбесiдники були чорти. Рознiсся слух, було зроблено прокляття. Упир з поïздом провалився в рiчку. Упирi виходять вночi i зi сплячих висисають кров»114.
157 Украïнський фольклор./ Упор. Брiцина О.Ю., Довжснок Г.В., Шумада Н.С. — К.. 1998.- С.84.
Сумцов Н.Ф. Писанки.- Харьков, 1992.- Т.З.- С.187.
Маркевич М. Обьiчаи, повсрья, кухня и напитки малороссиян.К., 1860.
Водяник водяний цар, що уособлює водну стихiю. Постає в образi старого дiда з довгою зеленуватою бородою, який панує над всiм водяним свiтом. Вiн живе у морях i рiчках, ставках чи озерах i може бути як добрим, так i злим. З ним, як i з лiсовиком чи з домовиком, можна укласти угоду, тодi вiн буде допомагати, особливо рибалкам. Забачивши свого побратима», водяник починає заганяти рибу в його сiтi. Буває й таке, хоч дуже рiдко, коли вiн сам чи хтось iз його дiтей попадає рибалкам у сiтi, то ïх обов'язково треба повернути у воду. Якщо необачна людина принесе водяника чи його дитину додому, то хата обов'язково розвалиться. За вiруваннями багатьох народiв, шкода вiд розлюченого Водяника дуже велика: вiн може не лише потопити човен чи корабель, а й потопити людей, насилаючи бурi, шторми. Намагаючись задобрити, умилостивити Водяника, моряки та рибалки приносили йому жертви: чорного пiвня чи чорного козла. На кораблях же тримали чорних кiшок, яких вважали оберегами.
Вампiри. У народi вважають, що у вампiрiв немає дзеркального вiдображення, немає тiнi, вони часто набирають зовнiшностi тварин: вовкiв, кажанiв, якихось страховиськ. За народними вiруваннями, пiсля смертi вампiри можуть знову воскреснути. Це самогубцi, вiдлученi вiд церкви i всi тi, хто був похоронений без церковного вiдспiвування. Iснує багато свiдчень про те, що через багато рокiв пiсля смертi людей-вампiрi в знаходили ïхнi трупи, якi не перетворилися в прах i в жилах яких ще текла кров.
Оберегом вiд вампiрiв є часник, запах якого вони не витримують, бояться вони i спiву пiвня, тому з третiми пiвнями повертаються у своï могили. Щоб вампiр бiльше нiколи не вийшов iз могили, у неï забивають осиковий кiлок.
Вовкулаки. Це люди, якi могли набувати вовчоï подоби, а потiм знову ставали людьми. У вовчiй подобi вони вiдзначалися страшною силою й кровожернiстю. Iсторiя доносить багато випадкiв такого перетворення, розповiдi про якi леденять душу.
Запитання i завдання на закрiплення:

1. В яких демонологiчних персонажiв здавна вiрять украïнцi?

2. Якi народнi перекази ви чули про Антихриста?

3. Яке лексичне значення слова вiдьма»?
Якi незвичнi властивостi приписувала вiдьмам народна уява? 5. У чому вiдмiннiсть мiж вiдьмою природженою i вченою?

4. Якоï шкоди може завдати вiдьма людям?
Коли i яким саме способом вiдьми поповнюють свою енергiю, свою чаклунську силу?
5. Як у народi ставляться до вiдьомства i як вiд нього оберiгаються?
Що Ви знаєте про святу iнквiзицiю?
6.Хто такий домовик? Що Ви про нього знаєте?

7.Хто такi русалки? Чому ïх роль у мiфологiï негативна?

8.Якi легенди, перекази Ви чули про русалок?

9.Як у народi оберiгаються вiд русалок?
10.Пiдготуйте невелику розповiдь про польових русалок, польови- кiв,
водяникiв.
11.Що Ви читали про вовкулак та вампiрiв?

31. НароднI вIрування, повIр'я, демонологIя orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1206