<< Главная страница

33. Обереги orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1212


Все таємниче, грiзне, що дiялося в природi, викликало у первiсних людей панiчний страх i бажання захиститися. А захиститися вiд недобрих сил можна було оберегами, вiра в силу яких у всiх народiв Земноï кулi протягом багатьох тисячолiть була й залишається стiйкою й непохитною. Яка роль оберегiв? Заспокоювати людину, вселяти вiру в те, що з нею нiчого поганого не трапиться, робити ïï впевненiшою, смiливiшою. Саме слово оберiг» походить вiд слова Берегиня», що трактується як мати всього живого, первiсне божество
- захисник людини, богиня родючостi, природи й добра». Пiд час
археологiчних розкопок у стародавнiх житлах слов'ян знаходять фiгурки
Берегинi, яка була охоронницею оселi, знаходять амулети з ïï
зображенням. Згодом, пiсля прийняття християнства, цей образ
поєднався з образом Богородицi, яка для слов'ян була
всемогутньою заступницею перед Богом. Iснує багато свiдчень
чудодiйноï сили, допомоги Богородицi людям, одне з яких
зафiксоване в iсторiï. У 1395 роцi незчисленнi полчища
азiатського завойовника Тимура вже пiдходили до Москви. Порятунку не
було. У вiдчаï жителi Москви, взявши iкону Владимирськоï
Богоматерi, яку встигли перенести з Владимира до Москви, хресним ходом
обiйшли навколо мiста. 1 сталося диво: з невiдомоï причини, яка
так i не знайшла пояснення, Тимур раптово повернув своï вiйська
назад. Москва була врятована заступництвом Всевишнього завдяки iконi
Божоï Матерi, на честь якоï i в подяку якiй були збудованi
монастир i церква. Iкони, стяги iз вишитими ликами святих вважалися
сильними оберегами, якими не нехтувало навiть вiдчайдушне запорiзьке
козацтво, йдучи на ворога.
Серед наскельних малюнкiв, якi нараховують не одну тисячу рокiв, часто трапляються знаки Сонця коло iз хрестом усерединi i Мiсяця дуги та пiвмiсяцi. Обожнювання небесних свiтил Сонця й Мiсяця й поклонiння ïм стало причиною того, що в багатьох народiв цi сонячнi знаки стали виконувати роль оберегiв вiд злих сил.
Як не дивно, але оберегом, охоронцем сiм'ï у багатьох народiв вважався i вважається вуж. Дуже давнi зображення вужа знайдено на археологiчних знахiдках часiв трипiльськоï культури, де вiн на жiночих скульптурах обвиває живiт, що виношує плiд, охороняючи найцiннiше майбутнє життя. Орнаменти у виглядi змiï з давнiх часiв поширенi на посудi, на статуетках, оскiльки вважалося, що вони допомагають хлiборобам. У слов'ян змiïними» святами були 25 березня, коли змiï виповзають iз землi, пробуджуючись вiд сну, i 14 вересня, коли вiдходять у вирiй», тобто пiд землю. В украïнцiв iснує повiр'я, що змiя, яка влiтку когось укусила, буде всю зиму мерзнути на морозi: за цю провину ïï не пустять у пiдземне царство‘. Як би там не було, але, як розказують мешканцi лiсовоï територiï Украïни, такоï кiлькостi гадiв, якi швидко повзуть в одному напрямку, нiби ïх кличе якась невидима сила, жодного дня в роцi, крiм 14 вересня, нiхто нiколи не бачив. Тому цього дня в лiс нi по гриби, нi по ягоди мешканцi цих мiсць не ходять i застерiгають приïжджих.
Мирне сусiдство iз вужами нiколи не було чимось дивним для слов'ян, якi вважали вужа оберегом сiм'ï i дому. Тому досить часто можна почути розповiдi про те, що господиня кожного ранку наливає в посудину молока для вужа, який вдячно платить сiм'ï доброю службою.
Птахом-оберегом, птахом-тотемом для украïнцiв здавна був лелека (бусол, чорногуз). У народi вважають, що цей розумний птах будує гнiздо лише там, де живуть добрi люди. ïхню оселю вiн i охороняє. I не лише охороняє, а й приносить щастя. Тому сiм'я завжди радiла лелекам. Чому у людей таке особливе ставлення до цього доброго, гордого птаха? Iснує легенда, за якою лелека колись мав людську подобу. Розповiдали, що Бог зiбрав в один лантух усiх земних гадiв i попросив чоловiка вiднести та кинути його у море. Дорогою цiкавiсть узяла гору, чоловiк не витримав i заглянув у лантух. Гади вiдразу вислизнули на волю i знову порозповзалися по землi. Бог i перетворив тодi чоловiка на бусола, примусивши його ходити болотами i збирати жаб, гадюк, вужiв. Великим грiхом вважалося руйнування лелечого гнiзда, знищення яєць або пташенят. У народi вiрили, що за нанесену образу птах може помститися спалить хату, принiсши у дзьобi жаринку, або ж нашле грозову хмару i блискавка знову ж таки спалить хату.
Украïнцi вiрять, що гнiздо ластiвки теж оберiгає оселю вiд пожежi, але вона може спалити оселю тому, хто зруйнував ïï гнiздо. Iз ластiвкою пов'язанi рiзнi прикмети, зокрема вважають, що дiвчина скоро вийде замiж, якщо ластiвка зiв'є гнiздо в ïï домi, якщо в'ється бiля ïï вiкон або залетить до неï в кiмнату. Якщо пiд час весiлля голуби й ластiвки в'ються надломом, молода пара буде щасливою.
Як не дивно, але з незапам'ятних часiв нашi предки вважали павука охоронцем сiм'ï й оселi. За народними вiруваннями, саме цi працьовитi iстоти заснували свiт», дали йому початок. Вiрили, що той, хто вб'є павука, накличе на себе i на всю сiм'ю лихо, тому ïх оберiгали, вони в людськiй оселi завжди були бажаними.
Деяким рослинам, якi з-помiж iнших видiлялися запахом, гiрко- пахучим смаком, кольором листя, квiтiв чи iншими якимись
144 Супруненко В. Народини. Витоки нацiï. Символи, вiрування, звичаï та побут
украïнцiв. Запорiжжя, 1993.
специфiчними особливостями, слов'яни приписували магiчнi властивостi i надiляли чудодiйною силою, здатною вiдiгнати злих духiв i оберегти вiд нещастя. До таких рослин належав i мак. Йому приписували чудодiйну силу, вiн вважався надiйним оберегом вiд вi- дьом, упирiв та iнших нечистих сил. Особлива сила приписувалася польовому маку (так званому видюку), зерна якого самi висипалися з голiвок, iснує повiр'я, що на обсипане таким маком обiйстя нечиста сила зможе зайти лише тодi, коли визбирає i порахує всi до одноï мачини. Щоб вiдьма не вiдiбрала у корови молоко, ïï обсипали освяченим у церквi на Маковiя (14 серпня) або на Спаса (19 серпня) маком, промовляючи замовляння: Коли цей мак збереш, тодi вiд моєï корови молоко вiдбереш».
Цвiт маку, такий гарний, але такий недовговiчний, оспiваний в уснiй народнiй творчостi, де вiн часто уособлює скороплиннiсть людськоï краси i людського життя:
Пройшов мiй вiк, як макiв цвiт,
Що вдень цвiте, а вночi опаде.
(З народноï пiснi).
Або:
Половiють жита i любов одцвiта,
1 волошки у полi синiють.
Од дихання мого тихо мак облiта Нiби iм'я печальне Марiя…
(Володимир Сосюра).
Нiжно-печальна картина втраченоï любовi. Вiд найменшого подиху тихо облiтає мак, i кожна пелюсточка, вже помираючи, беззвучно промовляє iм'я коханоï Марiя…
Рута-м'ята i зелений барвiнок. У скiлькох пiснях оспiвана ця мила серцю кожного украïнця блакитна квiтка iз вiчнозеленим листям. Лiкувальнi властивостi барвiнку були вiдомi ще в античнi часи, про що згадували Плiнiй Старший i Дiоскорид. На Русi ще в середнi вiки люди звернули увагу на його нев'янучу зелень i незвичайну витривалiсть, живучiсть, тому не випадково, що украïнцi на багато столiть обрали його символом вiчностi, оберегом вiд злих сил. Вважали, що там, де є барвiнок, нечисть втрачає свою силу. Його вiшали над вхiдними дверима, щоб уберегти оселю i домочадцiв вiд злих чар вiдьом та впливу диявола, його вплiтали у вiнок молодоï вiд зурочення, навiювання, клали у колиску немовляти, щоб нiякi злi сили не турбували дитину. Iснує легенда, що колись, дуже давно, коли всi рослини вже мали своï назви, у барвiнка ïï ще не було, вiн був просто рослиною без назви i заздрив запашнiй фiалцi, яку дуже любили люди. Звернувшись до Богинi Флори з проханням дарувати йому прекрасний аромат i красу, вiн не отримав бажаного, але богиня нагородила його звучною назвою барвiнок барвистий вiнок, що означає
145 Г)
перемога за його властивiсть лiкувати численнi недуги . З того часу вiн i став своєрiдним оберегом людського здоров'я.
У всiх водоймищах Украïни, де є застояна вода, росте водяна лiлiя, яку давнi слов'яни називали одолiнь-травою i якiй приписували чудодiйну силу. Вона для багатьох була своєрiдним оберегом, талiсманом, який зашивали в ладанку146 i постiйно носили на грудях. Це дуже давня рослина. Археологи знаходять ïï насiння у пальових будовах, вiк яких має 5070 тисяч рокiв. Вона має ще й iншу назву нiмфея. Iснує мiф про те, що у водi живуть прекраснi нiмфи, якi часто закохуються у смертних юнакiв, але вiд нероздiленого кохання i великоï печалi пере-
г……………………. …. .147
творюються у прекраснi бiлi лiлеï тендiтнi, нiжнi, але холоднi .
Часник з давнiх часiв вважався оберегом вiд злих сил, що зумовлено не лише специфiчним рiзким запахом, а й цiлющими властивостями. Його широко вживали для профiлактики iнфекцiйних захворювань при запаленнi верхнiх дихальних шляхiв. Вiн вважався прекрасним оберегом вiд вiдьом, русалок та iншоï нечистi, тому зубочок часнику зашивали десь у складочку одягу i постiйно носили при собi. Його клали на пiдвiконня, щоб нечиста сила не заглядала у вiкна, а напередоднi ночi на Iвана Купала ним трохи змащували вим'я коровi, щоб вiдьма не вiдiбрала у корови молоко тощо. У народi вiрили, що очi будуть завжди здоровими, якщо на Великдень освяченим у церквi часником змастити над очима.
Полин, будучи й справдi гiрко-пекучим, завжди уособлював гiрку нещасливу долю: гiркий свiт, як полин, гiрко менi жити в нiм». Гiрка доля», гiрке життя» значить нещасливе життя. I в уснiй

Виклади давньослов'янських легенд, або мiфологiя, укладена Я.Ф. [Словацьким.- К., 1991.
146 Ладанка маленький мiшечок, у якому зашивали ладан i носили на шиï (СУМ).
147 Супруненко В. Народний. Витоки нацiï. Символи, вiрування, звичаï та побут украïнцi. — Запорiжжя, 1993.
народнiй творчостi, зокрема в пiснях, слово полин» завжди вживається з епiтетом гiркий:
Лучче менi, мати,
Гiркий полин ïсти,
Анiж менi, мати,
Iз нелюбом сiсти.
Вживався полин здебiльшого як оберiг вiд вiдьом та русалок, оскiльки тi не витримували його рiзкого запаху i гiрко-пекучого соку. Стебла полину клали на пiдвiконня, пiдвiшували над вхiдними дверима, часто носили з собою.
У родинних обрядах слов'ян гребiнь служив символом жiночоï долi. Чесальний гребiнь, яким розчiсували коноплi, у всiх слов'ян використовувався як оберiг вiд нечистоï сили, зурочення, хвороб. Його клали в колиску немовлятi, щоб спокiйно спало, а гребенi, з'єднанi зубцями, широко використовувались як обереги вiд зурочення людей i худоби.
Вишитий на одязi певний орнамент теж був оберегом для людини. Вишивали комiр i рукава рослинним орнаментом, що символiзував багатство землi, а також птахiв символ людськоï долi, любовi, подружнього життя. На вiдмiну вiд сьогоднiшньоï моди, яка дозволяє майже повнiстю оголювати тiло i показувати всьому свiту все, що можна, i чого показувати не рекомендує народна мораль, мода наших предкiв була суворiшою i пiдкреслювала сором'язливiсть i цнотливiсть украïнцiв. Довгий рукав, плахта та запаска нижче колiн, а вiдкритою залишалась лише шия. Саме шия вважалася найменш захищеною вiд поганого ока» чи вiд чорних сил, тому й виготовляли рiзнi тотемнi прикраси, якi носили на шиï або на грудях бiля серця. Вони виконували роль оберегiв, причому постiйний контакт iз тiлом вселяв вiру у захищенiсть i надавав упевненостi. Спочатку такими оберегами були зуби хижих звiрiв, камiнцi. Пiзнiше, за часiв язичництва, популярними нашийними оберегами були невеличкi амулети: сокирки (знак головного язичницького бога Перуна) та виготовленi з металу брязкальця, бубонцi, ланцюжки, якi своïм шумом нiбито вiдганяли злих духiв.
Серед нашийних оберегiв ХУГ-ХУП ст.. великою популярнiстю користувалися змiйовики круглоï чи овальноï форми медальйони, якi, залежно вiд достатку, виготовляли iз золота, срiбла чи з бронзи. З одного боку такого медальйона був зображений релiгiйний сюжет або образ святого чи святоï, з iншого, що торкався тiла людини, голова медузи Горгони зi змiями (звiдки й назва змiйовик), а по периметру було написане магiчне заклинання144. Перснi служили не лише прикрасою, але теж мали функцiï оберегiв. Форма перснiв це замкнене коло яке захищає мiкросвiт дiвчини чи замiжньоï жiнки.
Але найсильнiшим оберегом вважався i вважається хрест, який символiзує 4 сторони всесвiту, 4 вимiри, 4 стихiï, 4 пори року. Для людей набожних це найбiльша святиня, а благословення хрестом прирiвнюється до Всевишнього заступництва. Натiльний хрест це не прикраса, його не можна виставляти напоказ. Хрест носять на грудях, вiн торкається того мiсця, де, за християнськими вiруваннями, мiститься душа людини, яку вiн охороняє. Ми всi грiшнi, хто бiльше, хто менше i в щоденних турботах, клопотах часто забуваємо про Бога, забуваємо помолитися, забуваємо попросити прощення за своï грiхи i подякувати за все те добре, що дано нам з Божоï любовi до нас, але в горi i нещастi ми згадуємо Його, звертаємося до Нього з проханням i молитвами. Пiсля закiнчення молитви ми хрестимося. За християнською релiгiєю, Спасительдля того й помер на хрестi, щоб кожен вiруючий у Нього не загинув, а мав життя вiчне» (Iоанн. III, 14). коротенька, але дуже сильна молитва Чесному Хресту, яка допомогла i врятувала багатьох: Оiради мене, Господи, силою Чесного i Животво- рящого Твого Хреста i сохрани мене вiд всякого зла».
Iз хрестиками, обручками пов'язано багато повiр'ïв. Загубити ïх вважається великим нещастям, так само, як i знайти кимось загублений хрестик нiчого хорошого не передвiщає чекайте великих неприємностей, горя.
Запитання i завдання на закрiплення:
1. Що таке обереги? Яка, на Вашу думку, основна причина ïх появи?
2. Якi найдавнiшi знаки-обереги Ви знаєте? Що вони символiзували?
3. Яких птахiв украïнцi здавна вважали птахами-оберегами i чому?
4.Якi рослини-обереги Ви знаєте? Якi легенди i повiр'я з ними
пов'язанi?
5. Який оберiг украïнцi вважають найсильнiшим?
Чи вiрите Ви в обереги? Обгрунтуйте свою вiдповiдь. ‘* Потапенко О. I., Кузьменко В.I. Шкiльний словник з украïнознавства.- К., 1995.
]*>left size=]*>1 width=]*>33% /> Рьiбаков Б. Дрсвние злемснтьi в русском народном творчестве //. Сов.
этнография, 1948г-1,- С. 90-106.
141 Там само.

33. Обереги orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1212


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация