44. Великдень orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1237


Свiтла Паска головне свято у православних християн, що знаменує чудодiйне Воскресiння Iсуса Христа, розiп'ятого на хрестi за вироком iудейського суду.
На третiй день пiсля смертi Iсуса Христа на хрестi вночi стався великий землетрус: Ангел Господнiй, зiйшовши з небес, вiдвалив камiнь вiд входу в печеру, i Христос воскрес. На свiтанку жiнки прийшли до печери, щоб помазати миром тiло Iсуса, i, враженi, побачили там Ангела, який сказав ïм: Не бiйтесь! Знаю, що шукаєте Iсуса розiп'ятого. Його немає тут: Вiн воскрес». А воскреслий Iсус ще 40 днiв являвся учням, втiшаючи i наставляючи ïх. Вiн поборов смерть17«.
Воскресiння Христа найбiльше i найвеличнiше християнське свято року. Всю нiч у церквi правиться служба. У святу недiлю на вос- креснiй утренi тричi в церквi лунає:
Христос воскрес! i тричi хором вiдповiдають миряни:
Воiстину воскрес!
Пiсля цього спiває хор:
Христос воскрес iз мертвих! Смертiю смерть подолав
I тим, що в гробах, життя дарував…
Пiсля служби процесiя тричi обходить навколо церкви, а вже потiм починається освячення пасхальних страв. Святять паски, сало, яйця, масло, сир, м'яснi продукти. Колись у давнину святили печене порося iз пучечком хрiну в п'ятачку на позначення гiркоти страстей Христових. Все це укладали в кошик, застелений найкращим вишитим рушником, прикрашали квiтами. Паски й iншi продукти прикрашають хрестом. Хрест теж головна прикраса свяченого. Вiн робиться iз тiста, з пофарбованого пшона або цукру. Свiтлiсть Воскресiння Христового символiзує свiчка, засвiчена в церквi й устромлена в паску.
У Великоднi днi прийнято христосуватись одне з одним, тричi цiлуючись. У цi днi вiтаються навiть з ворогами, миряться, прощають
1711 Православний календарi,. Современное слово. Минск, 2000. — С. 88 89.
давнi образи, якщо такi були, вибачаються самi, якщо перед кимось завинили. При христосуваннi обмiнюються крашанками. Вважається, що перша подарована крашанка має велику магiчну силу. На Великдень дiвчата, жiнки й малеча натирали щоки червоними крашанками або ж вмивалися водою, в яку була занурена червона крашанка, щоб були рум'янi щоки, бо рум'янець то ознака здоров'я.
Яких же обрядодiй дотримувалися колись на Великдень? Повернувшись iз церкви, господар зi свяченим тричi обходив обiйстя, а вже потiм заходив у хату, вiтав зi святом родину, бажав щастя, здоров'я, достатку i клав свячене на покутi пiд образами. Великоднє снiдання починалося проголошенням Христос воскрес!» i подiлом свяченого яйця мiж всiма домашнiми з побажаннями добра i здоров'я. У всiх святковий настрiй. Стiл застелений бiлою скатертиною i заставлений найсмачнiшими стравами, якi є в домi. Тут i паски, i пироги, i печиво, яйця, сир, сало, шинка, ковбаса, печене порося. Обов'язковi на столi й мiцнi напоï: горiлка, наливка, настоянка. Про щедрiсть украïнського столу у великоднi свята ще пiвтора столiття назад писав Терещенко: В Украïнi святкують Великдень веселiше i заможнiше, нiж на пiвночi. В кiлька рядiв ставлять на стiл паски, що пеклися на рiзних солодощах та запашному корiннi. Разом з паскою, в яку встромлена гiлочка свяченоï верби i воскова свiчка, тарелi яєць, пофарбованi в рiзнi кольори: жовтий, синiй, червоний; начинене порося з хрiном у зубах, а по боках його зелень i овочi; смажена гуска, iндик, телятина, засмажена свиняча шинка, ковбаса, сало, шматок чорного хлiба, солодкi пирiжки, сир, сметана, сiль, карафка з горiлкою, настоянки та наливки…»171
Як i на Рiздво, на Великдень дiти розносять свячене близьким родичам, якi ïм дарують писанки, солодощi, грошi. Ведикоднiй тиждень ще називають волочильним тижнем», бо дорослi волочаться» по хатах родичiв та знайомих. Iдуть у гостi обов'язково з горiлкою, свяченою паскою та крашанками, а господарi ставлять на стiл усе, що є найсмачнiшого в домi, що щедро готувалося для гостей. У цi днi нiхто не працює, бо щось робити грiх. Можна лише поратися бiля худоби, птицi. У господинь, звичайно, бiльше роботи, бо треба пекти й варити, щоб годувати сiм'ю i щоб було чим шанувати гостей.
У Великоднi днi нiкому не можна вiдмовляти в милостинi це великий грiх. Наш народ щедрий вiд природи: останнiм подiлиться.
171 Терещенко А. Бьiт русекого народа. Т.IУ, СПб, 1848. СI 11.
I в наш час i бiднi й багатi люди з добрим серцем щедро жертвують грошi на притулки для дiтей-сирiт, дiтей-iнвалiдiв та будинки для людей лiтнього вiку, роблять щедрi пожертви на добрi справи, за що ïм велике спасибi вiд людей i прощення багатьох грiхiв вiд Бога.
Поки дорослi у Великоднi днi п'ють-гуляють, молодь теж не сидить без дiла. Всi збираються на вигонi, за селом, танцюють, спiвають, грають у рiзнi iгри, обмiнюються писанками, виявляючи взаємнi почуття. Перш за все грають у битки», стукаючи писанки носиками. Виграє той, чия писанка мiцнiша. Виграш крашанка, цукерка, а то й поцiлунок, якщо грали хлопець з дiвчиною i дiвчина програла. Часто хлопцi йшли на хитрощi. У сирому яйцi робили малесеньку дiрочку, через яку соломинкою витягували його вмiст i, так само, через соломинку заливали в яйце гарячий вiск i тодi вже така крашанка була наймiцнiшою. Популярною була й гра у качалки» (чия писанка покотиться з гiрки найдальше) та iншi. I танцi, й iгри супроводжувалися жартами, смiхом, але рамки дозволеного у стосунках нiхто не переходив не прийнято, грiх. Обов'язковою на Великдень була гойдалка, яку робили хлопцi i на якiй гойдалися вдень дiти, а вечорами молодь.
В Украïнi iснує ще один Великоднiй звичай, пов'язаний iз вiруванням у те, що в цi днi грає сонце». Перед сходом сонця вiдкривали вiкна щоб упустити до хати Царя неба, який приносить у дiм щастя й здоров'я». Цей звичай гарно описаний Василем Скуратiв- ським та Олексою Воропаєм: Дiвчата ж вибiгали тим часом у садок, ставали пiд яблунею обличчям на схiд сонця, чекали перших променiв. Як тiльки воно з'являлося, склавши руки, читали молитву:
Добрий день тобi, сонечко яснеє!
Ти святе, ти ясне, прекраснеє.
Ти чисте, величне та поважне;
Ти освiчуєш гори й долини, i високi могили,
Освiти мене, рабу Божу (iм'я), перед усiм миром:
Перед панами, перед царями,
Перед усiм миром християнським Добротою, красотою, любощами й милощами.
Щоб не було нi любiшоï, нi милiшоï
Од раби Божоï народженоï, хрещеноï, молитвеноï (iм'я),
Яке ти ясне, величне, прекрасне,
Щоб i я така була ясна, велична й прекрасна Перед усiм миром християнським на вiки вiкiв.
Амiнь.
Пiсля цього на корi яблунi робили помiтку у формi хрестика. Коли дерево зацвiтало, з цих квiтiв плели вiнок i, трохи поносивши, чiпляли в оселi. Такий вiнок берегли, бо ним чарували на лю-
Г «172
бов» .

44. Великдень orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1237