<< Главная страница

45. Проводи orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1239


Iз сивоï давнини прийшло до нас поетичне i водночас загадкове язичницьке свято Iвана Купала. Купало у дохристиянськiй релiгiï бог земних плодiв. Нашi давнi предки, поклоняючись божественнiй силi цього бога, приносили йому в жертву найцiннiше, що родила земля, хлiб. Випадає це свято на 7 липня (24 червня за старим стилем) день лiтнього сонцестояння. У цей день сонце набирає найбiльшоï сили. Його благодатне тепло розливається по всiй землi, прогрiває воду в рiчках, ставках i озерах настiльки, що з цього дня вже можна купатися. Нашi пращури, не розумiючи багатьох явищ природи, обожнювали i поклонялися життєдайним силам природи
водi та сонцю, про що свiдчать обов'язковi атрибути цього свята очищення вогнем та водою, iгри та магiчнi дiï бiля рiчок та озер. Свято Купала з його атрибутами, а також легенда про дивовижний цвiт папоротi вiдомi багатьом європейським народам i широко святкуєть- ся ними. Це свiдчить про племiнну спорiдненiсть народiв iндоєвропейськоï сiм'ï, ïхнє спiльне вiрування, культуру, традицiï.
З приходом на Киïвську Русь християнства це свято поєдналося iз християнським святом Рiздвом св. Iвана Хрестителя. Iван Хреститель Предтеча Iсуса Христа сам хрестив Його i був свiдком, як Святий Дух зiйшов на Нього. Незважаючи на пiдпорядкованiсть свята Купала церковному календарю, воно впродовж столiть переслiдувалось i церквою, i владою, шо й призвело до його часткового, а iнодi й повного викорiнення на окремих украïнських територiях. Велич — не слов'янське свято Купала з вечiрнiми багаттями, з обрядовими перескакуваннями через вогонь, iз качанням запаленого колеса в рiчку, з хороводами i пiснями все бiльше вiдходить у забуття», зазначає один iз дослiдникiв минулого столiття. Негативне ставлення до цього язичницького свята засвiдчують рiзнi документи, лiтописнi матерiали, зокрема у Густинському лiтописi сказано: Купала бяше бог обилия якоже у елин Церез дарение приношаху, в то время егда имя- ше настати жнива. Сему Купалу бесу еще й донине безумни память совершают, начеше июня 23 дня, в навечерие рождества Иоанна Предтечи, даже до жатви й далей,.. с вечера сбираются простоя Чадь обоего пола й соплетают венци из ядового зелия или коренья, й препоясавшиеся билием возгнетаютогни. Инде же поставляют зеленую ветвь й емшеся за руце коло, обращаются окрест оного огня, по- юще свои песни, проплетающе Купалом, потом через оний огонь пе- рескакуют!»1»
Що ж це за свято Iвана Купала, якi легенди i повiр'я з ним пов'язанi i як його святкують у нас в Украïнi? Це одне з найпоетич- нiших, найчарiвнiших свят, сповнене любовних чар, i одне iз найта- ємнiших, бо в цi днi пробуджується всiляка нечиста сила. Починалося воно надвечiр, хоча готувалися до нього заздалегiдь. Хлопцi робили опудало (марену), збирали хмиз для вогнища, готували деревце гiлку вишнi чи верби. Дiвчата прикрашали це деревце польовими квiтами, стрiчками, запаленими свiчками, плели вiнки з польових квiтiв, спiваючи купальських пiсень:
Заплету вiночок,
Заплету шовковий На щастя, на долю,
На чорнiï брови.
Ой пущу вiночок На биструю воду На щастя, на долю,
На милого вроду.
Полное собранис русских лстописсй. — Т. 2 — СПБ.
Ой плинь, вiночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю Милому зо мною.
Вiнки з'явилися у далекi вiд нас часи i пов'язанi вони з культом Сонця, коли на його честь нашi давнi предки сплiтали в коло квiти, листя, гiлочки i прикрашали ним голови. Ще в Древньому Римi iснували громадянськi вiнки iз дуба, маслиновi в нагороду за укладення миру, трiумфальнi (з лавра) ними увiнчували переможцiв у боях i змаганнях, похороннi з кипарису та ялини, весiльнi з рiзних трав i квiтiв. Вiдомi почеснi вiнки (з мирта), вiнки зневаги (з тернини). Останнiй надiвали на того, кого зневажали. Терновий вiнок як символ праведного мучеництва згадано в євангельських оповiдях про Христа. У Х-ХI ст. на Русi з'явилися металевi вiнки, якi стали називати вiнцями. ïх носили князi, вище духовенство. Вiнцi виготовлялися iз дорогоцiнних металiв, оздоблювалися коштовним камiнням i
174
були символом влади .
В Украïнi вiнки плели iз польових квiтiв i злакiв. Волошки, мак, ромашка, сокирки, рожевi польовi гвоздички, зелений барвiнок, бiле ромен- зiлля, м'ята, любисток, колосочки злакiв все це квiточка до квiточки, листочок до листочка вплiталося у райдужне сонячне коло. Вiночок на головi дiвчини це не тiльки прикраса, це, перш за все, ознака ïï незайманостi, дiвочостi. Олекса Воропай наводить цiкавий факт: «… в 977-му роцi чехи пiдняли цiле повстання проти своєï княгинi Дубравки тiльки тому, що ця княгиня, будучи старою бабою, вiдважилась на свою голову покласти дiвочий вiнок».
Вiнок може бути й оберегом вiд нечистоï сили, якщо в нього помiж квiтами вплести любисток та полин. Не випадково вiнки з квiтiв iз стрiчками протягом багатьох столiть були обов'язковим атрибутом на весiллях, охороняючи наречену вiд поганого ока». Взагалi вiнок вiддавна був символом чистоти, дiвоцтва, незайманостi.
Як же проходило свято Iвана Купала? Увечерi, перед заходом сонця, вся молодь збиралася бiля рiчок. Запалювали вогнище, бiля якого, як i бiля марени, влаштовували iгри, танцi, спiви, рiзнi розваги. За твердженням Б. Рибакова, iснує своєрiдний ритуал добування живого вогню або як його ще називають цар-вогню, який користувався особливою пошаною у наших предкiв схiдних слов'ян. Для цього обирали жiнку або дiвчину продовжувачок роду людського, якi, як i колись у давнину, кресалом або тертям однiєï палички об iншу висiкали вогонь для ритуального вогнища. На цьому живому вогнi спалювали старi непотрiбнi речi. …Мотлох… пiдлягав знищенню заради вигнання нечистоï сили». А ритуальнi вогнi й запалювалися для того, щоб вiдлякати нечисту силу. Коли вогнище трохи пригасало, через нього стрибали, проходячи таким чином ритуал очищення вогнем вiд хвороб, зурочень, навiювань, чародiйства. За народними вiруваннями, саме в цю нiч вогонь мав велику магiчну силу. Закоханi стрибали через вогонь разом, тримаючись за руки. Вважалося, що пара, яка, перестрибуючи через вогнище, не роз'єднає рук, скоро побереться. Якщо ж руки роз'єднаються, то пара розiйдеться i разом нiколи не буде.
Вогонь як символ очищення i оберiг вiдомий не лише слов'янам, а й iншим неслов'янським народам. Згiдно з догмами католицькоï церкви в потойбiчному свiтi є чистилище, де особливе мiсце посiдає вогонь. Татарськi хани допускали до себе руських князiв тiльки тодi, коли останнi перейдуть вогонь, тобто очистяться.
Купальський вогонь вважався стихiєю, що має особливий вплив на долю людини, ïï майбутнє, зокрема одруження. У деяких народiв був весiльний обряд розпалювання багаття перед брамою нареченого i прохiд через нього з метою очищення аби взяти вiд нього вдос-
17
таль енергiï» ».
Пiзнiше несли до рiчки марену i пускали ïï на воду або ж топили у водi. У деяких мiсцевостях марену розламували на невеличкi шматочки i кожен брав додому гiлочку, яку клали потiм на городi, щоб родили огiрки й капуста.
Особливою поетичнiстю вiдзначається пускання вiнкiв на воду. Часто до вiночка прилiплювали маленьку свiчечку, запалювали ïï i легенько пускали вiнок на воду. Можна лише уявити, яке це красиве, урочисте i хвилююче для кожноï дiвчини дiйство, бо з ним пов'язанi рiзнi повiр'я та ворожiння на подальшу долю:
Пливи, вiнок, за водою,
Пливе доля за тобою.
Потапенко О.I., Кузьменко В.1. Шкiльний словник з украïнознавства.- К.,1995. С. 48.
Якщо вiнок попливе дiвчина вийде замiж, коли ж потоне передчасно помре. Чий вiнок виловить у рiчцi хлопець той i буде ïï суджений.
Я свiй вiнок вiзьму, кину у ставочок,
Гей, гей, кину у ставочок.
Хто той вiнок спiйма, той мене вiзьме,
Гей, гей, той мене вiзьме.
У деяких мiсцевостях хлопцi запалювали обтиканi соломою й просмоленi старi колеса i пускали ïх з гори в рiчку. Таке видовище справдi було красивим, вражаючим i захоплюючим.
У нiч на Iвана Купала найсмiливiшi йшли в лiс шукати квiтку папоротi. Вважалося, що ця квiтка з'являється раз на рiк саме в цю нiч рiвно опiвночi, але знайти ïï дуже важко, бо ïï охороняє нечиста сила. Глухоï пiвночi з'являється бутон квiтки, рухається i стрибає. Кожноï митi вiн збiльшується, набуває кольору розжареного вугiлля. Рiвно о 12 годинi ночi бутон з трiском розкривається i полум'яним цвiтом освiчує все навколо».177 Всього декiлька хвилин цвiте квiтка папоротi, а потiм осипається, i треба саме в цю мить опинитися саме в цьому мiсцi, щоб побачити це чудо. Але той, хто знайде i встигне зiрвати квiтку папоротi, стане багатим, бо буде бачити всi захованi в землi скарби, стане розумiти мову всього живого, зможе лiкувати людей, передбачати ïх долi, але щасливою така людина нiколи не буде, бо природа цiєï сили йде не вiд Бога, а вiд нечистоï сили.
Купальська нiч найпоетичнiша i найчарiвнiша нiч у роцi. У цю нiч прокидається всiляка нечисть, бо саме ця нiч наснажує ïï найбiльшою енергетичною силою. Цiєï ночi з усiх кiнцiв краïни злiтаються на Лису Гору вiдьми, вiдьмаки, чорти та iнша нечиста сила, де вiдбувається шабаш вiдьом. Взагалi зi святом Iвана Купала пов'язано багато повiр'ïв i легенд, оскiльки природа в цю нiч досягає найбiльшоï своєï могутностi i чарiвностi. Навiть папороть, яка нiколи не цвiте, рiвно о 12-iй годинi цiєï ночi на декiлька хвилин зацвiтає чарiвною вогняною квiткою. У цю ж нiч збирають чарiвне зiлля i на приворот кохання i на вiдворот на його знищення.
Маркевич М. Обьiчаи, поверья, кухня и напитки малороссиян,- К., 1960.
На Iвана Купала цiлу нiчку блукала,
Викопала корiння з-пiд бiлого каменя.
Полоскала на броду, заправляла у меду,
Приставила до жару кипи, корiнь, помалу.
Iще корiнь не вкипiв, а вже козак прилетiв.
За народними вiруваннями, у цю нiч до сходу сонця трави мають сильнi цiлющi i чудодiйнi властивостi. Але стають вони такими лише тодi, коли над ще не зiрваними рослинами читалися вiдповiднi молитви чи для зцiлення, чи для привороту, чи для iнших потреб. Так, наприклад, коли копали приворотне зiлля (ромен, терлич чи любисток), то при цьому читали приворотну молитву: Зiльнику, Зiльни- чсньку, вiзьми мою праву рученьку, поведи же в добрi поля, нахили же там, де доля. Дай менi корiнь скопати, зiлля, квiтку урвати». Пов'язане з Купальською нiччю й iнше повiр'я. Якщо тричi зачерпнути купальськоï води, зварити в нiй приворотне зiлля терлич, примовляючи замовляння: Терлич, приклич», а потiм умитися цим вiдваром, то дiвчина швидко вийде замiж.
По пучку кожноï рослини, зiрваноï на Купала до схiд сонця, мусила мати кожна добра господиня, щоб лiкувати своïх домочадцiв вiд рiзних хвороб: вiд болю в руках i ногах, вiд головного болю i безсоння, вiд застуди i виразкових хвороб, вiд рiзноманiтних дитячих та жiночих хвороб. Тому збирання цiлющого зiлля цiєï ночi було обов'язковим жiночим заняттям.
У народi вiрили, що роса до сходу сонця на Iвана Купала теж надзвичайно цiлюща, тому качалися по росi, щоб весь рiк бути здоровими. Наукою також доведено, що роса має цiлющi антисептичнi властивостi i добре зцiлює рiзноманiтнi захворювання шкiри.
Запитання i завдання на закрiплення:

1. Хто такий Купало в язичницькiй релiгiï?
З яким християнським святом поєдналося свято Купала? 3. Як ставилася християнська церква до свята Iвана Купала i чому?
Коли святкують свято Iвана Купала i якi його основнi атрибути?Що Вам вiдомо про обряд очищення водою i вогнем Як вони проходили в Купальську нiч? Якi повiр'я i легенди з ними пов'язанi? 6. Форму якого небесного свiтила має вiнок i що вiн собою символiзує?
Що Ви знаєте про обряд пускання вiнкiв на воду? Якi повiр'я з ним пов'язанi?
2. Чи доводилося Вам брати участь у дiйствах купальськоï ночi i
яке враження це на Вас справило? Якщо нi, то чи хотiли б?

3. Яке повiр'я про чарiвний цвiт папоротi iснує у всiх
слов'янських народiв?

4. За народними вiруваннями, Купальськоï ночi активiзує
своï дiï вся нечиста сила. Що Ви про це знаєте?
Якими оберегами вiд негативного впливу нечистоï сили користувалися слов'яни Купальськоï ночi? 12. Що Ви знаєте про силу Iванових трав?
Якого ритуалу дотримувалися жiнки та дiвчата, збираючи цiлющi трави у Купальську нiч до сходу сонця? Лiтература

5. Акафист Пресвятой Богородице ради чудотворной Ея иконьï
Целигельница». — Чебоксари, 1995.
Воропай О. Звичаï нашого народу. Етнографiчний нарис. — К 1991.ВудвудЛ.Ф. Вiдкривай духовнi острови. -Донецьк, 1998.Как защититься от чародейства. — М., 1995.Молитвословс приложением: молитвьi ко Господу нашему Иисусу Христу, Его Пречистой Матери и святьiм, имеющим от него благодать исцеления и помощи в различньïх нуждах и немощах. -М., 1994.Пояснення найважливiших церковних свят. — 1990.Православний календарь на 2004 год. — Санкт-Петербург, 2003.
6. Скуратiвський В. Святвечiр. Нариси-дослiдження удвох книгах .
- К., 1994.

9. Украïнськi народнi звичаï в сучасному побутi. —
Львiв, 1990.
10.Украïнський православний молитовник. — К., 1992.
11.Христiанскiя п-ьсноп-ьенiя Пресвягьй Цариц-в Небеснвй Присно- д-ьв-в
Марiй Богородицi. — М , 1990.
]*>left size=]*>1 width=]*>33% /> |7> Воропай О. Звичаï нашого народу.- Мюнхен, 1966. С. 490.

45. Проводи orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1239


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация