<< Главная страница

52. НароднI ремесла та художнI промисли orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1251


Споконвiку свiт народжує талановитих людей, якi точно вiдчувають прекрасне i своï почуття i враження намагаються передати у витворах мистецтва у рiзних його формах. Навiть на раннiх етапах розвитку людство створювало мистецькi вироби, якi вiдображали навколишнiй свiт i часто служили прикрасами, тотемами, оберегами. Найдавнiшi мистецькi вироби, знайденi на територiï сучасноï Украïни, нараховують 25-15 тисяч рокiв i сягають перiоду пiзнього палеолiту. Археологiчнi розкопки давнiх стоянок того перiоду у Києвi (Кирилiвська стоянка), у Мединi (на Деснi)1мта в iнших мiсцях свiдчать, що вже тодi люди захоплювалися вирiзуванням iз кiсток мамонта фiгурок жiнок, птахiв, тварин.
Iз трипiльськоï доби (IVV! тисячолiття до н.е.) дiйшли до нас вироби iз розписноï керамiки, причому зображення людей i тварин на ïхнiх орнаментах не поступається сучасному. Скiфська доба характеризується захопленням наших предкiв скульптурними зображеннями людини, коли iз каменю грубо витесувались великi й малi людськi фiгури, якi пiзнiше у великiй кiлькостi були вiднайденi у багатьох куточках Украïни. Сьогоднi скiфськi кам'янi баби зберiгаються у багатьох великих i малих музеях Украïни.
За багатотисячолiтню iсторiю на територiï сучасноï Украïни проживали рiзнi народи, кожен з яких залишив i передав нащадкам своє мистецтво, яке стало основою, пiдґрунтям сучасноï народноï творчостi в рiзних ïï проявах. Iз сивоï давнини приходять до нас вiдомостi про гончарство, якому приписувалась магiчна дiя. Саме слово гончар» походить вiд двох слiв горн» i чародiй», тобто той, хто чаклує над глиною i вогнем. Першi гончарнi вироби досить примiтивнi предмети хатнього вжитку неправильноï форми, якi вже тодi отi першi гончарi намагалися зробити красивiшими, прикрашаючи ïх геометричними малюнками. Винайдення гончарного круга зробило революцiю в гончарствi i пiдняло його на високий рiвень, тим бiльше, що в цей же час удосконалились технологiï пiдготовки глини для виготовлення керамiчних виробiв.
З XVIII столiття в Украïнi швидко набув популярностi один iз рiзновидiв керамiки майолiка, суть якого полягає в тому, що керамiчнi вироби, виготовленi з кольоровоï глини i вже розписанi в народному стилi, вкриваються поливою, вiд чого стають яскравiшими й привабливiшими. У тi часи, мабуть, не було жодноï селянськоï родини, в якоï б не було керамiчноï миски, полумиска, макiтри, глечика, горнятка, кухля, фiгурок птахiв чи тварин, якими прикрашали примiщення, або ж дитячих iграшок, свистунцiв, якщо в сiм'ï були дiти.
Нинi керамiчнi промисли iснують в багатьох мiстах i селах Украïни, що зумовлено великим попитом на керамiчнi вироби та ïх популярнiстю.
Ковальство вважається одним iз найважчих видiв ремесел. Воно має п'ятитисячну iсторiю розвитку i завдячує своєму широкому розвитковi наявнiстю багатих покладiв червоного i бурого залiзняку та болотних руд на землях сучасноï Украïни. Виробляли залiзо примiтивним способом спочатку одинаки, але у зв'язку з трудомiсткiстю виплавлення залiза i подальшого його оброблення досить рано утворилися ремiсницькi об'єднання.
На територiï Киïвськоï Русi ковальство було у великiй пошанi. У той час ковалi були осiлi й мандрiвнi. Мандрiвнi ходили з поселення до поселення, пропонуючи своï послуги, а осiлi ковалi мали свою кузню, де й виконували замовлення односельцiв. Давньоруськi ковалi нiколи не сидiли без дiла. Постiйнi вiйни з кочовими племенами вимагали масового виготовлення мечiв, списiв, щитiв, шоломiв,
‘» Лозко Г. Украïнське народознавство. — К., 1995. — С. 269.
220
кольчуг, сокир, наконечникiв стрiл, елементiв кiнськоï збруï. За свiдченням Б. Рибакова, у Киïвськiй Русi iснував своєрiдний спосiб гартування зброï: розпечену викувану шаблю, поставлену вертикально лезом уперед, вручають вершниковi, який жене коня якомога швидше. При цьому полум'яна харалужна шабля загартовується в повiтряному потоцi, причому лезо, охолоджуючись бiльше, ставало твердiшим, а обух зберiгав бiльшу в'язкiсть, що в цiлому давало iдеальнi якостi шаблi»]*>4. Крiм того, мирне життя вимагало безлiчi рiзноманiтних речей господарського призначення, знарядь працi тощо. Ковальська майстернiсть того перiоду була настiльки високою, що деякi технологiï оброблення залiза i виготовлення предметiв побуту майже без змiн використовуються i в нашi днi.
Особливоï уваги заслуговує ювелiрне мистецтво перiоду Киïвськоï Русi. Нас, людей XXI столiття, просто вражає витончена майстернiсть, досконалiсть технiки виконання ювелiрних прикрас ювелiрами цiєï епохи з ïх примiтивними (з нашого погляду) знаряддями працi. Важко повiрити, що такi шедеври ювелiрного мистецтва могли зробити людськi руки, не маючи в арсеналi нi сучасних технологiй, нi сучасних пристроïв.
Киïвськi ремiсники уже в тi часи володiли складними прийомами оброблення залiза, мiдi, срiбла, сплавiв, ïхньою монополiєю було виготовлення досить популярних i на Русi, i далеко за ïï межами прикрас хрестiв-енкомпiонiв. Киïвськi ковалi досягли вершин майстерностi у виготовленнi прикрас iз золота, срiбла, перегородчастих емалей та скла. Археологiчнi розкопки В.В. Хвойки виявили натери- торiï Києва чотири скловарних майстернi, що свiдчить про широкий розвиток цього ремесла. Тут виготовляли мозаïчну масу, вiконне скло, посуд, буси, браслети, сережки та iншi прикраси.
Про високий розвиток ювелiрного мистецтва свiдчать прикраси, вiднайденi археологами у 60-х роках минулого столiття, якi пролежали в землi близько 800 рокiв. На думку Б.А. Рибакова, технiка зернi i сканi, розпису золотом по мiдi, емалевого пастилажу русичiв була набагато вищою i досконалiшою, нiж у золотарiв Захiдноï вропи того самого перiоду195. Стародавнi медальйони, ланцюжки, дiадеми, перснi, браслети, гривни просто вражають своєю ажурнiстю, красою i вишуканiстю.
т Рьiбаков Ь. Ремесло дренней Руси. — М. — Л., 1949. — с. 236 — 237.
1,5 Рьiбаков Б. Ремесло древней Руси- М.-Л., 1949.- С.238.
Поширеним було холодне кування i лиття iз мiдi, бронзи та латунi. Технiка лиття iз кольорових металiв набагато складнiша вiд кування. Виливалися дзвони для церков i монастирiв, гармати, рiзноманiтний посуд. Ремiсницькi цехи, якi утворювалися в мiстах, працювали переважно з дорогоцiнними металами, виготовляючи жiночi прикраси, коштовну зброю, коштовний посуд, а майстри з народу iз недорогих металiв виготовляли найрiзноманiтнiшi ужитковi речi, оздоблювали металом дерев'янi та шкiрянi вироби, меблi, надвiрнi споруди, виготовляли прикраси для будинкiв тощо. Сiльськi ковалi виготовляли коси, серпи, плуги, сокири, лопати та iнший потрiбний у господарствi реманент, зберiгаючи своï усталенi традицiï.
У наш час широко практикуються i стародавнi i сучаснi способи оброблення металiв.
Деревообробнi ремесла. вiдомостi, що дерево як будiвельний матерiал використовувалось уже в I тисячолiттi н.е.. З дерева виготовляли кухонний посуд, знаряддя працi, хатнi речi. Найпростiшою i найдавнiшою технiкою роботи з деревом вважають випалювання i видовбування, якi застосовуються при виготовленнi човнiв-довба- нок, корит, черпакiв, великих дiжок для збереження зерна, для золiння бiлизни тощо. З берези, липи виготовляли ложки, ополоники, iншi кухоннi речi. Пiзнiше, за часiв зародження держави Киïвськоï Русi, поширилось бондарство, розквiт якого припадає на перiод середньовiччя. Воно вимагало досконалiшоï технiки й iнструменту. Асортимент виробiв був досить широким. Бондарi виготовляли дiжки для води, барила для квасу, пива, вина, для солiння грибiв, овочiв, риби, вiдра, iнший мiсткий посуд, який використовувався у господарствi.
Здавна розвиненим в Украïнi було стельмаство виготовлення возiв, саней та деталей до них, теслярство будiвництво житла i господарських будiвель та столярство.
Рiзьблення по дереву один iз промислiв, популярнiсть якого нiколи не зменшувалася. У наш час майже в кожнiй областi Украïни iснують пiдприємства, якi виготовляють декоративнi вироби iз дерева. Останнiм часом технiку плоского рiзьблення по дереву стали поєднувати з iнкрустацiєю, тобто оздобленням шматочками слоновоï кiстки, бiсеру, перламутру, металу й дерева.
Поширеним було плетiння iз лика липи, берези кошикiв для збирання ягiд та грибiв, плетiння iз лози кошикiв, хлiбничок, стiльцiв, пiдставок та iнших предметiв домашнього вжитку, якi користувалися великим попитом у населення, оскiльки були легкими, мiцними i зручними в користуваннi. Виготовленi з дерева предмети посуду, хатнi речi украïнськi ремiсники завжди прикрашали орнаментом, хрестами, розетками. Для цього використовували художнє рiзьблення, випилювання, випалювання, фарбування в рiзнi кольори тощо.
Важкими, але прибутковими були вичинка шкiри кожум'яцт- во, оброблення каменю, викурювання смоли, виганяння дьогтю, перевезення солi чумакування тощо.
Оскiльки на територiï сучасноï Украïни з найдавнiших часiв було розвинуте тваринництво, а в лiсах водилася величезна кiлькiсть рiзноманiтноï живностi та й клiматичнi умови вимагали теплого сезонного одягу, одним з найдавнiших занять слов'ян були вичинювання шкiри i вироблення з неï побутових виробiв. У давньоруський перiод технiка i технологiя оброблення шкiри значно зросли, але сам процес вичинювання ïï не став легшим. Це була дуже важка робота. Кожу- м'яцтво було пiд силу лише чоловiкам великоï фiзичноï сили, загартованим, витривалим. Не випадково, що фольклорний герой Кожум'яка вiдзначається такою фiзичною силою, яку нiхто не змiг перемоiти.
Рiг теж використовувався у господарствi. З нього виготовляли гребенi для волосся, ручки ножiв, вiн iшов на оздоблення найрiзноманiтнiших виробiв тощо.
За даними археологiчних розкопок можна приблизно визначити час виникнення в Украïнi iутництва виготовлення виробiв iз скла
понад тисячу рокiв. Ще ранiше нашi предки скiфи вже вмiли виготовляти жiночi прикраси iз скла намисто й сережки, причому не тiльки прозорi, а й iз кольоровими вкрапленнями, про що свiдчать археологiчнi знахiдки iз скiфських поховань. Вироби iз скла були дуже популярними i за перiоду Киïвськоï Русi, вони дорого коштували, тому були доступнi лише князям, боярам i знатi. В основному це були предмети посуду: чашi, кубки, карафки, а також жiночi прикраси.
Оскiльки вироби iз скла були досить популярними в народi, це ремесло з часом набуває високого художнього рiвня: …вручну, або використовуючи лише кiлька необхiдних iнструментiв, народнi майстри виготовляли скляний посуд, вiдомий в Украïнi та за ïï межами: кухлi, чарки, штофи, барильця, дiжки, сулiï, карафки, баклаги, славнозвiснi весiльнi пляшки ведмедi». З лiпного скла виготовляли декоративнi iграшки пiвники, барани, зайцi, численнi види пiдсвiчникiв, сiльниць, намиста, бiсеру196.
У ближчi до нас часи, зокрема у XIX столiттi, скляним посудом користувалися в основному помiщики, чиновники, купецтво, духовенство, аптекарi. Щодо вiконного скла, то воно широко використовувалось як мiськими, так i сiльськими жителями. Гутники виготовляли столовий, кухонний, аптечний посуд, мiсткостi для зберiгання i транспортування харчових продуктiв тощо. Такий посуд часто прикрашався гутним декором (скляними джгутами, розетками, медаль- йонами-печатками, дрiбним битим кольоровим склом), а також ема-
..147
левим розписом» .
Працьовитiстю, умiнням вести домашнє господарство споконвiчно вiдзначалися жiнки-украïнки. Бути господинею в домi дiвчинку вчили з раннього дитинства, тому, виходячи замiж, вона вмiла робити всю жiночу роботу: готувати ïсти, прясти, шити, вишивати, доглядати дiтей, прикрашати оселю тощо.
Ще з часiв трипiльськоï культури (III тисячолiття до н.е.) на територiï сучасноï Украïни широко практикувалося оброблення вовни, волокон льону та конопель, якi забезпечували потреби кожноï родини в полотнi i сукнi. Вовну з овець стригли весною, ïï знежирювали, добре мили, сушили i вичiсували. М'яку вовну пряли, а грубiша йшла на виготовлення грубих тканин та повстi. Найдавнiшi лiтературнi пам'ятки XI столiття подають короткi вiдомостi про вовну та вовнянi тканини. Оть вльньï сьi а не огь льну», читаємо в Iзборнику» Святослава11^.
Завезенi iз чужих краïн шовк (паволока), золота парча, оксамит користувалися попитом у заможного украïнського населення, яке шило з них чоловiчий i жiночий одяг. Найбiльшими торговельними центрами, де продавалися великi партiï цих тканин та одягу, були Киïв i Переяслав. Крiм того, тут йшла жвава торгiвля найрiзноманiтнiшими хутрами, ювелiрними прикрасами iз золота, срiбла з коштовним камiнням i без нього.
Попит на дорогi тканини та хутра в Украïнi рiзко знизився пiсля зруйнування Запорозькоï Сiчi i закрiпачення украïнського селянства,
Потапенко О.I.,Кузьменко В.I. Шкiльний словник з украïнознавства. К.,
1995.-С.71.
Наулко В.I. i iн. Культура i побут населення Украïни. К., 1993.С.88.
Воропаи О. Звичаï нашого народу К.. 1993. С.482.
якому вже було не до розкошiв. Знову, як i до середини XVI столiття, на перший план виходять тканини iз льону, конопель та вовни, виготовленi руками жiноцтва у домашнiх умовах. За якiстю ниток домоткане лляне полотно було трьох видiв: груба рядовина, середня десятка» i найтонше дван&вдятка, яке йшло на виготовлення жiночого одягу, рушникiв та скатерок.
Льон i коноплi теж проходили спецiальне оброблення, до речi, бiльш складне i трудомiсткiше. ïх спочатку два тижнi вимочували у водi, потiм висушували, били i тiпали вiддiляли волокна. Пряли нитки на веретенi i прядцi. Згодом пряжу парили, прали, вiдбiлюва- ли на гарячому сонцi, iнодi фарбували. Для фарбування користувалися найрiзноманiтнiшими мiсцевими рослинними i тваринними барвниками. Кожна господиня знала, де ïх взяти, як виготовити i як застосувати. Так, гз комахи-червиця, що вилуплюється у червнi i називається кошенiль, ше у X столiттi на Русi почали виробляти високоякiсну червону фарбу, яка мала соковитий колiр, не вигорала на сонцi, не линяла у водi, внаслiдок чого попит на неï i у власнiй державi, i за кордоном був величезним. Киïвська Русь мала велику вигоду з торгiвлi фарбою, тому рецепт ïï виготовлення тримався у глибокiй таємницi. Застосування цього барвника було дуже широким: фарбували знамена, ткацькi вироби, вовну. Крiм того, для фарбування лляних тканин у червоний колiр украïнцi використовували сiк iз плодiв терну, виварених у лужному розчинi. Iз плодiв i коренiв терну виготовляли також фарби, якi користувалися великою популярнiстю у живописi.
Для виготовлення барвникiв у домашнiх умовах слов'яни використовували витяжки iз кори й листя берези, заготовлених на початку лiта. Протрава квасцями дозволяла фарбувати ллянi та вовнянi тканини у найрiзноманiтнiшi вiдтiнки жовто-зеленого кольору, темно-синiй колiр одержували, якщо для протрави додавали залiзного купоросу. Стiйкою й соковитою була фарба, виготовлена iз кореня чистотiлу, якою нашi предки фарбували ллянi i вовнянi тканини у жовтий колiр. Бузинове листя i спiлi ягоди теж були прекрасною сировиною для виготовлення барвникiв. Iз листя цiєï поширеноï в Украïнi рослини украïнцi здавна виготовляли гарну зелену фарбу, а з ягiд червону. Червону фарбу отримували також iз вiдвару листя та кори глоду, синю iз споришу, буру iз кореня шипшини, зелену
iз квасцю, коричневу iз вiльхи та iн. Змiшуючи барвники, господинi отримували велику гаму вiдтiнкiв. Так, змiшуючи синю й червону фарби отримували фiолетовий, бузковий чи малиновий кольори, змiшанi червоний i жовтий кольори давали жовтогарячий тощо. Закрiплювали кольори квасцями, настояним огiрковим чи капустяним розсолом, настояною сироваткою та сiллю.
З найдавнiших часiв у домашнiх умовах ткали полотно на верстатах, застосовуючи рiзнi технiки ткання. Займалися ткацтвом жiнки та дiвчата. Виткане полотно йшло на виготовлення одягу, хатнього iнтер'єру тощо.
Голка i нитки, мабуть, не одне тисячолiття супроводжували жiнку в ïï нелегкому життi. Iз витканого полотна жiнки шили одяг, який прикрашали вишивками. Любов до вишивання у нашого жiноцтва iснує з незапам'ятних часiв. Умiння вишивати на шкiрi, на тканинi передавалося вiд поколiння до поколiння. Перша вишивальна школа, де вчили дiвчат гаптувати золотом i срiблом, була вiдкрита у Києвi ще в XI столiттi, а органiзувала цю школу сестра Володимира Мо- номаха княжна Ганка. Гаптували шовком, заполоччю, гарусом, золотими i срiбними нитками, використовували бiсер, корали, монети, смужки сап'яну, намистинки тощо. Сьогоднi в Украïнi налiчується близько ста видiв i прийомiв вишивання, але найпоширенiшi з них хрестик i гладь.
Вишивка увiбрала в себе всенародний потяг до прекрасного i в той же час стала виразницею духу народу, його вiрувань, обрядiв. Кожна квiтка, кожна пташка, дерево чи листочок на вишивцi є не чим iншим, як оберегом вiд поганих» очей, злих духiв. Та й колiр ниток на вишивцi не випадковий. Червоний улюблений колiр украïнцiв, який переважає на будь-якiй червоно-чорнiй вишивцi, символiзує радiсть, щастя, любов, а чорний горе, нещастя, печаль.
Запитання i завдання на закрiплення:
1. Назвiть основнi народнi ремесла, якими здавна займалися
украïнцi.
Що Вам вiдомо про гончарство?Що таке майолiка? Чи поширене гончарство зараз? Чи є у Вас дома керамiчнi вироби? Якi саме?
2. Який приблизно вiк ковальства як ремесла?
Чому ковальство вважається одним з найважчих видiв ремесел? Що Ви можете сказати про розвиток ювелiрного мистецтва перiоду Киïвськоï Русi?Чи доводилося Вам бачити ювелiрнi чи побутовi вироби давнiх майстрiв у музеях Украïни, Росiï? Яке враження вони на Вас справили?
3. Якi деревообробнi промисли здавна iснували в Украïнi?
4. Що таке гутництво? Коли воно виникло?
5. Яким Ви уявляєте процес виготовлення лляного полотна у домашнiх
умовах? Що Ви можете сказати про цей вид колись обов'язковоï
жiночоï роботи?
6.Якi природнi барвники здавна використовували украïнцi?
7. Коли i де була вiдкрита перша вишивальна школа для дiвчат? Хто
ïï заснував?
8. Скiльки iснує видiв i прийомiв вишивання? Якi з них
найпоширенiшi?
9.Чи поширене вишивання у наш час? Хто з Ваших рiдних чи знайомих
умiє вишивати хрестиком чи гладдю? А Ви вмiєте?

52. НароднI ремесла та художнI промисли orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1251


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация