53. Харчування украÏнцIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1253


Основу харчування украïнцiв з давнiх часiв становили кашi, якi були найпоширенiшими щоденними рослинними стравами. Кожна господиня знає, що вони нескладнi у приготуваннi, але дуже поживнi. Кашi варили з гречки, проса, ячменю, вiвса, кукурудзи, рiдко з пшеницi, засмачуючи смаженим салом, шкварками, олiєю, цибулею i лише на свята дозволяли собi розкiш засмачувати маслом. Улюбленою стравою чумакiв був кулiш трохи рiдша пшоняна каша, але не така, що в нiй крупина за крупиною ганяється наздогнати не може». Щоб кулiш був ще бiльш наваристий i калорiйний, додавали картоплю, цибулю, iнодi рибу й обов'язково сало чи шкварки. А запорiзькi козаки настiльки любили кашi, що навiть одну iз скель, яка стояла вже за порогами, назвали Кашоварницею, бо, минувши страшнi пороги, виснажившись, приставали до цiєï скелi, варили спiльну кашу, щедро засмачували ïï i, вiдновивши сили, вiдпочивши, мандрували далi.
До кашоподiбних страв належать i популярна колись лемiшка хлiбу перемiшка» рiдка каша з гречаного борошна, заправлена цибулею, салом або шкварками, пшенична або житня соломаха, кваша (солодуха»), кукурудзяна мамалиґа, вiвсяне толокно та iншi, якi згадує у своïй славнозвiснiй поемi Енеïда» I.П.Котляревський:
На закуску кулiш i кашу,
Лемiшку, зубцi, путрю, квашу 1 з маком медовий шулик.
Украïнськi нацiональнi страви подають i на обiдi у царя Латина:
Пили горiлку до iзволу I ïли бублики, кав'яр;
Був борщ до шпундрiв з буряками,
А в юшцi потрух з галушками,
Потiм до соку каплуни;
З отрiбки баба, шарпанина,
Печена з часником свинина,
Крохмаль, який ïдять пани.
Нiяк не можна уявити украïнську кухню без борщу, який був, є i буде найулюбленiшою i найпопулярнiшою стравою нашого народу. По самiсiнькi боки може набратися украïнець борщу, i все йому буде мало, бо це його улюблена перша (а часом i друга, i навiть третя!) страва. Борщ готували у кожнiй родинi, вiн був унiверсальною стравою будь- якоï пори,- в буднi i свята. Залежно вiд достатку, наявностi тих чи iнших продуктiв, досвiду господинi борщ мiг бути густим та наваристим, щоб ложка в ньому стояла», або ж рiдким. Борщi були зi свищами» майже зовсiм порожнi, жонатi» з кашею, переляканi»
блiдi»]*>9. Найчастiше варили борщ з квашеним буряком, капустою, цибулею, квасолею, грибами, а з XIX столiття, коли в Украïну була завезена картопля, з картоплею. Засмачували салом, цибулею, часником, борошном, сметаною, а в пiст олiєю. Навеснi варили зелений борщ iз щавлем, кропом, петрушкою, додаючи яйця й сметану. Влiтку готували холодний борщ (холодник)на сироватцi, який не варили, а просто до сироватки додавали крутi яйця, крiп, петрушку, цибулю та варену картоплю. Зараз найбiльш поширений i популярний в Украïнi є червоний борщ з м'ясом, капустою та картоплею.
Супруненко В. Народини. Витоки нацiï: символи.вiрування, звичаï та побут украïнцiв.- Запорiжжя. 1993. С. 91.
Здавна стравою на швидку руку» були галушки, пiдсмаженi з салом та цибулею, якi подавалися до борщу. Простота приготування й економiя часу зробили галушки популярними в народi, бо готувалися вони дуже просто: шматочки прiсного тiста кидали в окрiп i вже через декiлька хвилин гарячими подавали до столу.
Хоч картопля досить пiзно потрапила в Украïну (у XVIII ст.), але дуже швидко стала улюбленим овочем другим хлiбом». ïï вживають у рiзних видах, готуючи велику кiлькiсть смачних страв, способи приготування яких i власнi, й закордоннi, але часто в украïнськiй iнтерпретацiï.
Чи можна собi уявити сiльське обiйстя, де б не росли величезнi, жовтогарячi, як гаряче сонце, гарбузи? Звичайно, нi. Звiдки ж i коли прийшов до нас цей господар» городу, який, здається, споконвiчно культивується в Украïнi i який щоосенi украïнськi красунi вручають невдачливим женихам? На наш континент гарбуз був завезений з Пiвденноï Америки моряками Христофора Колумба, де його вирощували ще за кiлька тисячолiть до нашоï ери, i став поширеною овочевою культурою. Кашi або просто печений гарбуз урiзноманiтнювали стiл украïнцiв, особливо пiд час посту, крiм того, вiн був смачною начинкою для пирогiв, якi теж кожного тижня разом з хлiбом випiкали господинi для своєï родини. Як i колись, зараз гарбуз популярна городня рослина. Популярними приправами до рiзних страв були часник, цибуля, крiп, петрушка, червоний гiркий перець, хрiн, якi або просто додавали до страв, або виготовляли з них пiдливи, додаючи оцет, квас та олiю. Вирощували украïнцi чорну й бiлу редьку, з яких робили гострi салати на олiï.
Гiркий стручковий перець здавна використовувався як приправа до страв. Як i в бiльшостi городнiх рослин, у нього є своя цiкава iсторiя. Восени 1532 року вишколенi та озброєнi до зубiв iспанськi конкiстадори зiткнулися з аборигенами мiсцевими iндiйськими племенами. Сумнiвiв про наслiдки сутички у завойовникiв не було: це для солдатiв своєрiдна розрядка, тренування вправностi у стрiльбi. Вони вже святкували перемогу, але сталося iнакше. Озброєнi примiтивною зброєю аборигени виявилися набагато розумнiшими, нiж про них думали. Вони застосували, так би мовити, отруйнi» гази, насипавши у палаючi вогнища меленого червоного стручкового перцю. Вiтер, який дув у бiк завойовникiв, швидко донiс до них бiлуватий димок вiд вогнищ i в станi противника почалася панiка: солдати чхали, кашляли, обличчя ïхнi палали, з очей текли сльози. Сутичка закiнчилась ганебною втечею iспанцiв i повною перемогою малочи- сельного iндiйського племенi2', якому таку добру службу послужив гiркий червоний перець, нинi такий улюблений украïнцями.
Як свiдчить Геродот, скiфськi племена Причорномор'я використовували в ïжу насiння диких конопель, з яких виготовляли конопляну олiю. Свiжа олiя має приємний смак i запах, вiдома пiд назвою лампадна олiя». Верхiвки пагонiв конопель мають наркотичнi властивостi, через що останнi десятилiття ця рослина здобула недобру» славу, оскiльки користується великим попитом у середовищi наркоманiв.
У людському рацiонi огiрок iснує вже понад шiсть тисяч рокiв. декiлька версiй про походження його назви, за однiєю з яких, враховуючи велику кiлькiсть зерняток у цьому овочi, вона пов'язана з iменем легендарного iндiйського можновладця, потомство якого нараховувало не мало, не багато шiсть тисяч дiтей!
Ця городня культура потрапила до нас у XV столiттi, а вже у наступному набула масового поширення по всiй територiï Украïни. Огiрки споживали свiжими, солоними, маринованими та квашеними. Квасили ïх у великих дiжках, щоб вистачило сiм'ï на всю зиму, бо у кожнiй господi на обiдньому столi завжди стояв полумисок чи горщик з квашеними огiрками в росолi.
Археологiчнi розкопки свiдчать, що ще з кам'яного i бронзового вiкiв люди споживали дикi види капусти, що пiзнiше стараннями селекцiонерiв перетворилися в чудовi сорти, якi ми знаємо нинi.
Батькiвщина капусти краïни Атлантичного i Середземноморського узбережжя вропи та Азiï. На територiю пiвденних слов'ян вона потрапила з Криму, де швидко стала улюбленим овочем.
Виходець iз Пiвденноï Америки, помiдор був вiдомий ще з V ст. до н.е., але в вропу потрапив лише в XV! ст., причому спочатку культивувався як декоративна рослина. Був час, коли за ним мiцно закрiпилася слава отруйного, навiть була спроба отруïти стравою, приправленою пiдсмаженими помiдорами, майбутнього американського президента Джорджа Вашингтона, але, ясна рiч, безуспiшна.
Помiдори з'явилися в Украïнi досить пiзно, на початку XX столiття, але швидко поширилися по всiй ïï територiï. ïх, як i огiрки та капусту,
2«» Супрунснко В. Народний. Витоки нацiï: символи, вiрування, звичаï та побут
украïнцiв. Запорiжжя, 1993.С.90, 93
вживали свiжими та квашеними, заготовляючи на зиму у великих кiлькостях. У всi часи популярними у нас були страви iз грибiв та риби.
Батькiвщиною далеких предкiв наших кавунiв була пустеля Калахарi, де вони були нiби маленькi термоси з прохолодною водою, яка в гарячому пеклi пустелi цiнується на вагу золота. Стиглi ж кавуни були маленькi i майже несолодкi. Першi вiдомостi про вирощування кавунiв схiдними слов'янами датуються 1526 роком. З тих пiр завдяки селекцiï кавун змiнив на краще не лише своï розмiри, а й смаковi якостi. Тепер в Украïнi, особливо в пiвденних районах, широко вирощують баштаннi культури, забезпечуючи потреби населення. У вирощуваннi кавунiв японцi пiшли ще далi. Японський генетик Кахара вивiв новий сорт кавуна надзвичайно зручноï для транспортування форми квадратноï. Його кавуни не мають насiння, а м'якоть ïхня дуже солодка i має консистенцiю густоï сметани. На жаль, японцi не поспiшають дiлитися секретами вирощування смачних кавунiв.
М'яснi страви на столi украïнцiв були рiдкiстю. Лише на свята стiл прикрашали ковбаси, ковбик, холодець, голубцi з м'ясом, а на Рiздво Христове та Великдень смажене порося. Але розглядаючи питання харчування украïнцiв, нiяк не можна обiйти своєю увагою такий важливий продукт харчування, як сало. У всi вiки воно було ознакою заможностi родини, ïï добробуту. Якщо стану паном, то сало ïстиму i салом закушуватиму», так гречкосiй висловлював свою мрiю про багатство. Живу добре, повторював за ним вiльний хуторянин, сало ïм, на салi сплю i салом покриваюся21«.
Мабуть, в якiйсь мiрi не безпiдставнi сучаснi анекдоти про любов украïнцiв до сала, бо справдi-таки полюбляють у нас цей продукт. За традицiєю два рази на рiк кололи свиней, ковбаси начиняли м'ясом, кров'ю (кров'янки), кашею, а щоб вони довго зберiгалися, складали в дiжку i заливали гарячим смальцем. Сало солили, смажили, коптили, причому iснує дуже багато рецептiв його приготування i зберiгання, ним i шкварками з нього засмачували овочевi та круп'янi страви, вiд чого вони ставали смачнiшi i калорiйнiшi.
Хлiб в украïнцiв у всi вiки був символом добробуту, мiцноï родини та гостинностi, тому й видiлялося йому в домi найпочеснiше мiсце. Паляниця як пух, як дух, як миле щастя», так з любов'ю говорили в народi. Випiкали хлiб переважно з житнього борошна, а вже
‘»‘ Супруненко В. Народний. Витоки нацiï: символи, вiрування, звичаï та побут украïнцiв. — Запорiжжя. 1993.С.90.
на свята (чи то родиннi, чи церковнi) з пшеничного. Оскiльки переважна частина населення Украïни жила бiдно, то часто житнiй хлiб пекли з гречаними, ячмiнними, вiвсяними, а пiзнiше з картопляними i кукурудзяними домiшками. Якi ж хлiби випiкали в Украïнi? ïх неможливо навiть просто перерахувати. Французький письменник Оноре де Бальзак, який в серединi XIX столiття перебував в Украïнi у своєï коханоï Ганськоï, писав на батькiвщину: Можливо, що менi вдасться Вам подякувати за цю послугу, як Ви приïдете на Украïну, в цей рай земний, де я запримiтив уже 77 способiв приготування хлiба, що дає високу iдею про винахiдливiсть населення комбiнувати найпростiшi речi»202.
Великою популярнiстю в украïнцiв користувалися борошнянi вироби швидкого приготування: перепiчки, коржi, пампушки. Пампушки здебiльшого подавали гарячими до борщу, посипавши рiзаним або товченим часником. Хлiб випiкали жiнки, рiдше дiвчата раз на тиждень, переважно в суботу з розрахунку, щоб його вистачило на всю родину на цiлий тиждень. Увесь процес випiкання хлiба, починаючи вiд приготування запари i закiнчуючи вийманням готового хлiба з печi, був своєрiдним магiчним ритуалом, який складався iз ритуальних дiй, заборон та обмежень. Так, нечистiй» жiнцi не те що не дозволялося пекти хлiб, ïй не можна було навiть торкатися до тiста, заборонялося пекти хлiб у п'ятницю, не можна вiдкривати дверi, коли хлiб саджають у пiч, не можна сваритися, коли в хатi стоïть запара або вже пiдходить тiсто, бо паляницi будуть низенькi, плескатi й глевкi. Великою пошаною на селi користувалися жiнки, якi вмiли пекти високий i легкий, як пух, як дух» хлiб. ïх запрошували пекти хлiб, коровай, печиво та шишки на весiлля чи iншi родиннi та церковнi свята.
З давнiх часiв i до сьогодення хлiб в украïнцiв виступає символом гостинностi та добробуту: хлiбом-сiллю прийнято зустрiчати дорогих гостей, рiдних, ним благословляють молоде подружжя на щасливе життя, ним вiтають родину з народженням дитини, у дiм обов'язково йдуть iз хлiбом, з хлiбом уперше входять у нову хату, щоб життя було щасливим i в достатку. Шанобливе, бережливе ставлення до хлiба виховувалося з раннього дитинства. Вважалося великим грiхом кидати хлiб або наступати на нього, здмухувати крихти зi столу на пiдлогу або викидати на смiття окрайцi.
202 Супруненко В. Народини. Витоки нацiï: символи, вiрування, звичаï та побут
украïнцiв. Запорiжжя, 1993. С.93.
Будучи набожними, украïнцi дотримувалися посту i зовсiм не вживали скоромного: яєць, м'яса, сала, молочних продуктiв, але i в цей час харчi були рiзноманiтними, хоч i менш калорiйними. Родиннi та релiгiйнi свята (весiлля, родини, хрестини, святвечiр, Великдень) завжди вiдзначалися багатим столом, де, крiм названих вище страв, подавали холодець, м'ясну печеню, рибу, пирiжки, калачi. Крiм того, на весiлля пекли коровай, шишки, на Святвечiр обов'язково готували кутю, узвар iз сухофруктiв, на Великдень пекли паски, фарбували яйця тощо. Великоднiй стiл був завжди багатим. Ось як писав про Великоднiй стiл у 1860 роцi вiдомий украïнський iсторик, етнограф i фольклорист Микола Маркевич у своïй працi Обьiчаи, поверья, кухня и напитки малороссиян» (переклад наш): А ось великоднiй стiл заможного пана, в якого панi дотримується рiдноï старовини: двi, три, навiть чотири великi солодкi паски iз найкращого борошна, на маслi, яйцях i цукрi, одна чи двi кислих паски, сирна паска, ягнятко iз масла; пара поросят одне без фаршу, друге фаршироване кашею i печiнкою, у них у зубах хрiн; двоє ягнят одне без фаршу, а друге фаршироване мигдалем, родзинками i рисом, окiст шинки i окiст буженини пiд сiткою з паперу; кендюх; голова кабана з очима iз маслин, увiткнутих у вершкове масло; цибуля зелена; крес-салат зелений; тарiлка пшона, на ньому сiль четвергова; прекрасне сало в кусках; декiлька сортiв сосисок i ковбас, як от: кров'яна, проста малоросiйська, печiнкова та iн., масло, сир, сметана; все це обкладене фарбованими в синю, жовту, мармурову, а найбiльше в червону фарбу яйцями, цi яйця курячi й гусячi. Додайте до цього декiлька сортiв горiлок i наливок; тут є i перцiвка, i калганiвка, i кардамiнна, i кусака, i слив'янка, i малинiвка, i калинiвка, i тернiвка»21«.
Яким було харчування украïнцiв, також майстерно зобразив Iван Петрович Котляревський у славнозвiснiй поемi Енеïда», яка справедливо вважається енциклопедiєю народного життя i побуту козацькоï старшини XVII столiття. З великим знанням украïнськоï кухнi подана у творi картина бенкету, де були вказанi напоï i наïдки, причому в тому порядку, як ïх подавали на стiл:
Тут ïли разниï потрави,
I все з полив'яних мисок,
11 Маркевич М. Обьiчаи, поверья, кухня и напитки малороссиян.- К., 1860.
I самi гарниï приправи З нових кленових тарiлок;
Свинячу голову до хрiну I локшину на перемiну,
Потiм з пiдливою iндик;
На закуску кулiш i кашу,
Лемiшку, зубцi, путрю, квашу I з квасом медовий шулик.
I кубками пили слив'янку,
Мед, пиво, брагу, сирiвець, горiлку просту i кал ґанку…
Свиняча голова до хрiну» ритуальна страва. У слов'ян-язични- кiв дикий кабан (вепр) вважався священною твариною, його приносили в жертву богам, трапезу починали з нього, як з ритуальноï страви. Потiм поряд з дикою або на змiну ïй прийшла домашня свиня. Таке ж ритуальне значення мала страва з домашньоï птицi, зокрема iндика. З вепром був пов'язаний культ верховного бога Перуна, з домашньою птицею культ життєдайноï природи, плодоносноï матерi- землi2«4.
Цiкавi вiдомостi про харчування украïнцiв, велику рiзноманiтнiсть страв i напоïв знаходимо у працi 3. Климовецькоï Страви й напитки в Украïнi», яка вийшла у 1913 роцi: Борщ гетьманський, капусняк шляхетський, кулешик горохвяний, холодник надднiпрянський, крученики тушкованi, бiгос гультяйський, сiченики курячi, курчата тушкованi, iндик смажений, короп захолоджений, пiдлива цибулева, вареники гречанi, пизи старосвiтськi, бабка гарбузова, шум сметанковий, морозиво мигдалеве, баклажани солонi, пиво запорозьке, мед старосвiтський, мед журавлиний, льодок смородяний, паска снiгова чигиринська, обаринки керелiвськi, соложеник мигдалевий, кисiль вишневий, мазурки волинськi, мазурки жовтоводськi, квас броварський, сухарi полтавськi, коржики батуринськi»205.
Улюбленою стравою украïнцiв були й є вареники з сиром, капустою, картоплею, вишнями, суницею, з квасолею, горохом, з пшоняною та гречаною кашами, з пiдсмаженим на маслi з цибулею борошном. Хоч у щоденному життi украïнцiв у минулому вареники
2IМ ПотапенкоО.I., Кузьменко В.I. Шкiльний словник з украïнознавства.- К.,
1995.- С. 107.
2IЬ Климовеиька 3. Страви й напитки в Украïнi. — К., 1913.
готували нечасто, зате святковий стiл без них не обходився. ïх подавали зi сметаною, шкварками, з пiдсмаженою на олiï цибулею, а до вареникiв з ягодами обов'язково подавали мед.
Пироги доступна з економiчного погляду улюблена страва украïнцiв. Як i вареники, пироги є символом мiсяця, тому впродовж тисячолiть були ритуальною стравою, яку присвячували астральному богу Мiсяцю, а вже за християнства це як святкова, так i щоденна ïжа. Пироги з м'ясом, грибами, рибою, капустою, горохом, картоплею, вишнями, яблуками, грушами, сливами, гарбузом i ще багато з чим, на будь-який смак i на будь- яке бажання. Такi популярнi в народi вироби з тiста як пироги та вареники навiть у пiснях оспiванi, бо що народ любить, про це й спiває.
Вареники у сметанi,
Вареники не поганi.
Вареники iз пшеницi Варили ïх молодицi.
Пироги, вареники,
Великомученики.
Сиром боки порозпихуванi,
Маслом очi позаливанi…
Борошно на вареники в давнину мололи на жорнах, тому вони не були дуже бiлi. Вареники були великi, як кулак. Гарячi вареники поливали пiдсмаженою на олiï, дрiбно посiченою цибулею, вершковим маслом або пiдсмаженим копченим салом (За Дарiєю Цвек).
Великою популярнiстю серед князiв, бояр, iноземцiв i рядових русичiв користувався ситенний мед. В. Скуратiвський наголошував, що його виготовляли за особливою рецептурою, яку тримали в суворiй таємницi. Найкращi стiльники перетоплювали в казанi, розливали у спецiальнi барильця, приправивши настоянкою з лiкарських трав. Ситу в льохах вистоювали кiлька тижнiв, а то й мiсяцiв. Цей на сьогоднi майже невiдомий напiй мав приємний смак i неабиякi лiкувальнi властивостi, особливо при недугах та простудних захворюваннях. Як пiдтверджують iсторичнi джерела, такi напоï виготовляли ще за Володимира Великого i вони користувалися особливим попитом в iноземцiв. Автор Повiстi врем'яних лiт» оповiщав, що киïвський князь щороку наказував ситити триста варок меду» на честь великих свят, вiйськових перемог та новозведених храмiв. Спецiальнi вiзники розвозили медiвку по всiх околицях мiста, частуючи киян, у тому числi й хворих людей.
Цей ритуально-обрядовий напiй не мав нiчого спiльного з мiцними трунками. Це вже пiзнiше його знеславили шпеткi корчмарi, додаючи значнi дози хмелю або горiлки, щоб споювати православних людей. Ситенний же мед у народi виготовляли лише на травах, i ним нерiдко лiкували навiть дiтей21«‘.
Двiчi на рiк украïнцi вживали мед i як ритуальну ïжу: на Макового Спаса (12 серпня) та на Яблучного Спаса (19 серпня). Його освячували в церквi i ïли з маковими коржиками, а 19 серпня з яблуками.
Колись давно у нашого народу побутував звичай частувати гостей спиртними напоями з однiєï чашi, яку передавали iз рук в руки. Згодом кожен, хто сидiв за столом, мав свiй кубок. Гостi багато ïли, багато пили, але знали мiру, не напивалися. Iснував цiлий кодекс правил, вироблених народною мораллю, якi не можна було порушувати. Неповним буде стiл в украïнцiв, якщо на ньому не стоïть пляшка горiлки чи слив'янки. Iз слив виготовляли слив'янку, iз вишень вишнiвку, пили мед, пиво, горiлку, брагу, сирiвець. Горiлку часто настоювали на цiлющих травах, наприклад, калганiвку настоювали на однойменнiй травi калганi, корiнь якоï використовують у народнiй медицинi.
Наш народ у всi часи засуджував п'яниць. Та й яке ж то щастя жiнцi жити з чоловiком-п'яницею?
Коли б знала, коли б знала,
Що муж буде пити,
То не пiшла б за п'яницю,
Бо гiрко з ним жити.
Дiйсно, гiрко, бо непотрiбнi йому вже нi сiм'я, нi робота, бо зелений змiй» висмоктав розум, обвив шию i душить, душить, доки й не задушить. I настраждаються бiля нього i жiнка, й дiти, яких п'яниця так легко й необачно промiняв на горiлку.
Як рослина зтонiзувальними властивостями чай вiдомий уже понад 1500 рокiв. Слово чай» по-китайськи означає молодий листочок». Культура чаю вiдома з III IV столiть нашоï ери, але до XVII
2‘»‘Скуратiвський В. Украïнський рiк. К., 1996.С.174, 175.
столiття i в Росiï, i в Украïнi вiн був невiдомий, i лише в 1638 роцi посол китайського богдихана привiз пакунок чаю росiйському царевi. Наскiльки дорогими у тi часи були тютюн i це заморське зiлля, з якою недовiрою тодi до них ставилися, свiдчить популярна у XVIIIXIX столiттях пiсенька:
Зто зелие табачное И китайские чай….
Погубили бесшабашное Племя русское они.
Смак справжнього чаю украïнцi скуштували лише на початку XIX столiття, але споконвiчно вони пили власний чай», який давала щедра навколишня природа. Улюбленими чаями» украïнцiв були напоï iз молодих листочкiв яблунi, душицi, смородини, чебрецю, звiробою. Користувався популярнiстю i чай iз пелюсток квiтiв, молодих листочкiв i шкiрочок плодiв шипшини. Як правило, весною, лiтом i ранньоï осенi чай виготовляли iз свiжих рослин, а взимку заварювали сушене листя, квiти, трави, сухi плоди. Велике лiкувальне значення мають i плоди шипшини. ïх широко використовували при захворюваннях легенiв, шлунка, печiнки, при виснаженнi нервовоï системи, малокрiв'ï тощо.
Дикi плодовi та ягiднi рослини з давнiх часiв були основними постачальниками цукру й вiтамiнiв. Скрiзь, де в лiсах росли дикi яблунi й грушi, населення збирало ïх i як корм для худоби, i для особистого харчування. Крiм того, робили великi запаси сушених груш i яблук на зиму, оскiльки компот iз них набагато ароматнiший i смачнiший, нiж iз культурних.
Кава з'явилася в Украïнi ще пiзнiше, аж у XX столiттi, переважно у захiдних областях i довгий час була доступною лише заможнiй частинi суспiльства. Що ж стосується какао, то цей напiй теж пiзно потрапив в Украïну. Дотепно i з гумором його iсторiю подає Михайло Стельмах: Захопили дядьки це добро на станцiï Жмеринка, вигру- зили з чужинського ешелону, привезли додому, нюхають, як тютюн, i не знають, що воно за дивина: перець пахучий, чи щось iнше. А жiнки здогадалися, що то загранична глина, розколотили ïï з водою та й почали пiдводити призьби. А який iз цього толк? На це мастiння, мов навiженi, накинулися свинi й почали з деревом обгризати призьби.
Але тепер i в нас довiдались, що воно за какао, та подивляються на нього зневажливо».
Запитання i завдання на закрiплення:
1. Якi страви становили основу харчування украïнцiв з найдавнiших
часiв?
Що Ви знаєте про ритуальнi страви? 3. Чим зумовлена в украïнцiв особлива пошана до хлiба?
Якi мучнi страви (вироби) готували украïнцi з давнiх часiв? 2. Якi спиртнi напоï виготовляло населення для своïх потреб?
3. Яким було i є ставлення народу до тих, хто зловживає
спиртними напоями? А як Ви особисто ставитеся до таких людей i чому?
Обгрунтуйте Вашу вiдповiдь.
Найпопулярнiшi чаï» украïнцiв. З чого вони виготовлялися?

53. Харчування украÏнцIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1253