<< Главная страница

55. ЖIночI прикраси orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1257


Мабуть, така вже жiноча природа, що вони люблять себе прикрашати. Подивiться документальнi фiльми про життя i побут напiвдиких пiвденноафриканських племен i ви переконаєтесь у справедливостi сказаних слiв. Зовсiм голi або лише напiвприкритi на стегнах пов'язкою, але обов'язково з бусами, з вушними а то й носовими кiльцями, браслетами на руках i ногах постають перед нами мiсцевi красунi. Та й у цивiлiзованому суспiльствi спостерiгаємо щось подiбне, причому останнiм часом цим стали захоплюватися не лише жiнки та дiвчата, а й сильна половина людства. Археологiчнi розкопки найдавнiших слов'янських поселень та могил свiдчать про те, що на всiх етапах розвитку людства жiнки не були байдужими до прикрас. ïх виготовляли як з дорогоцiнних металiв золота, срiбла так i з простого металу. На думку Н. Руденко, жiнки княжоï Украïни-Руси «…полюбляли золоте намисто довгастоï форми або виготовлене з прозорого скла, оздоблене срiбною чи золотою платiвкою. Не рiдкiсть i намисто з бурштину (янтарю), який добували у середнiй течiï Днiпра. Жiнки та дiвчата гетьманськоï Украïни прикрашали себе справжнiми коралами, або, як ïх називали, добрим намистом… колись носили жiнки на шиï i дукачi золотi, срiбнi монетки або несправжнi дукати, що спецiально виготовлялися мiсцевими ювелiрами». Колись в Украïнi був гарний звичай. Хрещений батько дарував золотий дукач своïй похресницi, коли ïй виповнювався рiк. На такому
‘»‘ Шалупенко В.Н. Кажднй можст бнть красивим, К., 1987. С.53.
дарунковi часом був викарбуваний образ Великомученицi, iм'я якоï носили дiвчата: Катерини, Варвари, Марiï-Магдалини. Звичай перетворювати монети у нагрудну прикрасу iснує в багатьох народiв. Прикраса виготовлялася так: монети або скрiплювалися в один разок, або пiдвiшувались до iншого ювелiрного виробу, або нашивалися на одяг. Особливо виразними були одиничнi прикраси дукачi. Вони складалися з великоï монети дуката i прикрiпленого до неï оздобленого каменями металевого банта. Для виготовлення дукачiв використовували австрiйськиi дукати, росiйськi карбованцi, мiсцевi вироби. В одних регiонах Украïни дукачi були святковими прикрасами, в iнших ïх носили кожен день. Iз арабського Сходу на територiю Киïвськоï Русi, а пiзнiше Украïни прийшли прикраси iз золота та срiбла, оздобленi коштовним камiнням. Це були дорогi речi, ïх купували лише представники панiвного класу: спочатку це були князi, бояри, духовенство, пiзнiше козацька старшина, помiщики. Серед населення середнього достатку популярним було намисто та пiдвiски з кольорового, позолоченого та посрiбленого скла, а найбiднiша категорiя населення користувалася виробами мiсцевих майстрiв iз бронзи, срiбла чи простого металу. Часто простi жiнки та дiвчата, яким дорогi прикраси були взагалi недоступнi, самостiйно виготовляли намисто iз зерен, кiсточок плодiв, коробочок рослин.
У комплексi жiночих прикрас особливе мiсце посiдають сережки, найчастiше виготовленi iз золота та срiбла, рiзноманiтнi за формою i розмiрами. Але найбiльшою популярнiстю в Украïнi у ХУI-ХУIП столiттях користувалися сережки-ковтки, часто оздобленi коштовним камiнням або ж простим склом залежно вiд достатку родини. Окрiм вiнкiв iз живих квiтiв, якими любили прикрашати голови молодi дiвчата, в Украïнi iснував звичай носити чiльця пiдвiшенi над чолом металевi пелюстки квiтiв, разочки дрiбних монет або сплетенi у формi кiски яскраво-червонi нитки. Арабський мандрiвник i вчений Булос-аль-Халебi, який у 1654 i 1656 роках побував в Украïнi, описуючи звичаï i побут населення Украïни, писав: Дочки киïвських вельмож носять на головах кружальце, щось наче перстень з
гарного оксамиту, гаптоване золотом, прикрашене перлами та са-
218
моцвiтами, щось немов корона…
Деякi жiночi прикраси мали лiкувальну функцiю або ж функцiю магiчних оберегiв. Вовчий зуб, курячий бог (камiнець iз отвором посерединi), хрестик, якi, як правило, прикрiплялися до разка намиста, вважалися оберегами вiд зурочення, злих духiв, нечистоï сили. Лiкувальнi властивостi приписувались (та й зараз приписуються) червоному намисту, особливо коралам, i намисту з бурштину (янтарю). Народна медицина рекомендує жiнкам, у яких порушена функцiя щитовидноï залози, постiйно носити намисто з бурштину.
Запитання i завдання на закрiплення:

1. Якi основнi чинники впливають на формування нацiонального одягу будь-
якого етносу, у тому числi й украïнцiв?
Власна чи привiзна сировина i яка саме використовувалася прадавнiми украïнцями для виготовлення одягу та взуття?Чи зазнавало i зазнає впливу мод i культур iнших народiв нацiональне вбрання украïнцiв?Чи впливав колись соцiальний статус людини на характер ïï одягу? А зараз? Обґрунтуйте свою вiдповiдь на прикладах.Назвiть особливостi нацiонального жiночого i чоловiчого одягу та взуття перiоду козаччини.Як через взуття людини можна було простежити ïï соцiально- економiчне становище в суспiльствi?Якi шийнi та вушнi прикраси любили украïнки?Що таке чiльця, дукати?Якими прикрасами користувалися жiнки-украïнки iз найбiднi- ших верств населення? 10.Яку ще функцiю, крiм доповнення до одягу, виконували деякi прикраси?
Лiтература
Артюх Л.Ф. Украïнська народна кулiнарiя: iсторико-етнографiч- не дослiдження. — К., 1977.Воропай О. Звичаï нашого народу. — К., 1993.Горленко В., Бойко 1., Куницький О. Народна землеробська технiка украïнцiв. К., 1971.Данилюк А.Г. Украïнська хата. — К., 1991.Захарчук-Чугай В. Украïнська народна вишивка. — К., 1988.Карсекiна В.В., Скрипка Л.М. Страви украïнськоï кухнi. — К., 1993.Климовецька 3. Страви й напитки в Украïнi. — К., 1913.Ковальчук О. В. Украïнське народознавство. — К., 1992.Кравець О.М. Сiмейний побут i звичаï украïнського народу. — К., 1966.

2. Лозко Г. Украïнське народознавство. — К., 1995.

3. Маленькiна .Г. Украïнська нацiональна кухня. -Донецьк, 2001.

4. Маркевич Н. Обьiчаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. —
К., 1860. -Репринт. — К., 1911.

5. Матейко К.I. Украïнський народний одяг. — К., 1997.

6. Мацюк В.Я., Пугач В.Г. Украïнознавство. — К., 1994.

7. Народнi художнi промисли УРСР. — К., 1986.

8. Наулко В.I., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. Культура i побут населення
Украïни. — К., 1993.

9. Рьiбаков Б.А. Ремесло древней Руси. — М., 1949.
10.Сiчинський В. Чужинцi про Украïну. — К., 1992.
11.Скуратiвський В. Покуть. — К., 1992.
12. Спаський I.Г. Дукати i дукачi Украïни. — К., 1970.
13. Супруненко В. Народний. Витоки нацiï: символи, вiрування,
звичаï та побут украïнцiв. — Запорiжжя, 1993.
14. Сумцов Н.Ф. Писанки. — Харьков, 1992.
15. Украïнське народне житло: Набiр листiвок / Упор. Космiна Т.;
худ. ВасiнаЗ.-К., 1986.
16. Украïнський костюм: комплект листiвок / Упорядник Миронов В.,
худ. Перепелиця А. — К., 1997.
У кожного народу споконвiчно вироблялися й утверджувалися неписанi закони, за якими цей народ жив вiд поколiння до поколiння, яких дотримувався у щоденному родинному, громадському та суспiльному життi. Саме у звичаях знайшли вiдображення його свiтовiдчуття i свiтосприймання, стосунки мiж людьми, саме вони, як i мова, об'єднують окремих людей в одну нацiю. Не випадково, що в усiх народiв свiту iснує повiр'я, що той, хто забуває звичаï своïх батькiв, карається Богом i людьми. Вiн, як перекотиполе, блукає по свiту i нiде не знаходить пристанища.
Ужиттi кожноï людини i родини взагалi є подiï, якi мають непересiчне значення. Це одруження, народження дiтей, похорони.
]*>left size=]*>1 width=]*>33% /> Потапенко О.I.. Кузьменко В.I. Шкiльний словник з украïнознавства. К.,
1995.-С. 210.
ш Сочинський В. Чужинцi про Украïну- Прага, 1942. С.77.

55. ЖIночI прикраси orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1257


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация