5. Походження назви нашоÏ держави УкраÏна orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1153


Назва нашоï держави Украïна» на рiзних iсторичних етапах мала вiдмiннi за змiстом поняття. Вченi рiзних поколiнь, не знайшовши однозначного ïï трактування в документальних матерiалах, висунули деякi версiï. За версiєю В. Скляренка, назва Украïна» походить вiд слiв край», краïна» у значеннi рiдний край, рiдна земля, своя краïна; земля, населена своïм народом»22.
На думку О. Субтельного, …слово Украïна» вперше з'являється в лiтописах у 1187 р. i спочатку вживається як географiчне позначення Киïвського порубiжжя»2‘.
Цiкаву версiю щодо походження назви нашоï держави висунув мовознавець О. Стрижак, вважаючи, що вона постала з назви наших предкiв- антiв, якi населяли пiвденно-схiдну територiю слов'янського свiту, оскiльки саме слово походить вiд давньоiндiйського апiа, що означає кiнець», край»24.
М. Ткач вважає, що слова Украïна», сторона», край», берег», краяти» семантично спорiдненi, а слово краяти» своïм значенням пов'язане зi словом дiлина», подiл», удiлина», тобто територiя, що вiддiляє мене (плем'я, народ) вiд iншоï людськостi, i є надiленою (укра- єною) менi як батькiвщина…» Ще з часiв Давньоï Русi територiя схiднослов'янських поселень умовно дiлилася на окремi землi, що називалися краïнами, або украïнами… У тяжкий час ворожоï навали, безперервних татарських набiгiв, за часiв Визвольноï вiйни 1648-1654 рр. предки нашi часто потрапляли в полон у турецьку неволю, в ясир, де ïх продавали у довiчне рабство. У палких мрiях, думах i пiснях линули вони на рiдну землю, рвали пута, вмирали у боротьбi i все-таки повертались у краïну» своïх батькiв. Можливо, що саме це й утвердило в устах народу слово Украïна» як самоназву Батькiвщина…»25
I.А Мiшина, Л.М. Жарова та А.А. Мiхеєв вважають, що слово
Украïна», за Iпатiïвським лiтописом, означає
степове порубiжжя», колишня пiвденна територiя
Киïвськоï Русi2‘1.
21 Скляренко В. Звiдки походить назва Украïна'У/Украïна.- I991 -1. С. 20, 39.
2‘ Субтельний. Украïна. Iсторiя К., 1991.
24 Стрижак О. Серби й Украïна // Украïна: наука i культура.- Вип.26-27.- К., 1993. -С251 -259.
25 Шелухiн С. Назва Украïни. Вiдень, 1921.
26 Мiшина I.А. та iн. Всесвiтня iсторiя: Епоха становлення сучасноï цивiлiзацiï (кiнець XV — початок XX ст.).- К.: Генеза, 1994.
Вiдомий украïнський дослiдник Сергiй Шелухiн вiдстоює думку, що назва Украïна» означає вiдрiзок», окрема вiдкраяна, тобто вiдрiзана земля»]*>.
Уперше слово Украïна зустрiчається в Iпатiïвському лiтописi лiд 1182 роком, де йдеться про загибель у битвi з половцями переяславського князя Володимира Глiбовича, який обороняв вiд спустошливих половецьких набiгiв не лише Переяславщину, а й Киïвщину та Чернiгiвщину. Загибель любимого князя, надiйного захисника народу вiд постiйних набiгiв кочових племен печаллю вiдгукнулась по всiй Пiвденнiй Русi. I плакашеся по нем всi Переяславцi, бi бо любя дружину, i злата незбiрашеть, iмiнiя не щадяшеть, нодаяшеть дружинi, бi бо князь добр i крiпок на ратi i мужьством крiпком показася, всякими добродiтельми наполнен, о нем же Украïна много посто- на». Крiм того, С. Шелухiн звертається до Галицько- Волинського лiтопису, де пiд роком 1213 Украïною названо пiвнiчно- захiднi землi Галичини й Волинi. Йдеться про галицько-волинського князя Данила Романовича, який вiдiбрав у польського короля Берестiй, Угро- веськ, Верещин, Столпе, Комiв i всю Украïну» i приєднав до своєï держави. У цьому ж Галицько-Волинському лiтописi пiд 1279 роком повiдомляється, що галицький князь Лев Данилович силою свого вiйська вiдвоював у Польщi захопленi нею украïнськi землi: Посем же Лев восхоже себе части в земле людской города на Вкраïнi». Пiд 1285 роком лiтописець подає вiдомостi про вiроломний напад польських вiйськ на Волинь, внаслiдок чого було захоплене село на Украïнi на iм'я Воiнь»2».
Як зазначає С. Шелухiн, в Iпатiïвському лiтописi до слова Украïна наявнi синонiми Краïна i Вкраïна. «… пiд 1187 роком читаємо
Украïна; пiд 1189 р. Украïна, а в рмолаïвському сп. Краïна; пiд 1213 р. Украïна; пiд 1268 р. Украïняни; пiд 1280 р. Вкраïна, а в рмолаïвському та Хлебниковському списках Украïна; нарештi, пiд 1282 р. Вкраïниця………&- #8230;………………………. Дослiдник звертає увагу на те, що
киïвський лiтописець на початку лiтопису звертається до перекладеноï на слов'яно-украïнську мову грецькоï хронiки Георгiя Амартола.
Подаючи окремi вiдомостi з неï, вiн приходить до висновку, що спiльний старослов'янський корiнь кра у словах-синонiмах Краïна, Вкраïна, Украïна є перекладом грецького слова олiгща, що означає вiдрiзок», шматок», вiдрiзаний шматок землi».
У багатьох писемних пам'ятках перiоду середньовiччя досить часто зустрiчається назва Украïна iз значенням не окраïна, i не погра- ниччя, а сторона, край зi своïми границями, межами, окраïнами, це окрема територiя»‘1. Так, наприклад, у Пересопницькому вангелiï (1556 р.) говориться: И переехали доукраиньï Гадаринскои, которая естьздругой стороньï напротив Галилеи…» |Лука, VIII, 26].
Слiд зазначити, що слово Украïна» в деяких писемних пам'ятках вживається у множинi: по украïнах моляться йому, проклятому богу Перуну, i Хорсу, i Мокошi, i Вiлу…» i має значення краю, територiï.
Цiкавi версiï трактування назви нашоï держави висували й iншi дослiдники, зокрема Б. Чепурко вважає, що слово Украïна» походить вiд раïна» (рай), тобто має значення земного вiдображення раю на землi. Очевидно, це i є радiсть (рай) раïна» сонця, край» вiчноï гармонiï».
З другоï половини XIV ст. бiльша частина територiï, де сформувалась украïнська народнiсть, потрапила пiд владу Литви i Польщi. Значення захоплена ворогом частина територiï» часто зустрiчаємо у писемних пам'ятках другоï половини XIV столiття, коли частина Украïни потрапляє пiд владу Литви, Польщi та Угорщини: литовська Украïна, польська Украïна, угорська Украïна. Як сказано в Iсторiï Украïни» (К., 1991), термiн Украïна» часто вживається у литовських джерелах, зокрема в Литовськiй матрицi: украинньïе пору- бежньïе городьi», державцьi украинских волостей», козаки укра- инньïх городов». Пiзнiше назва частини територiï була перенесена на всю краïну, а за Богдана Хмельницького вона вже постiйно вживається в офiцiйних актах.
У перiод визвольноï вiйни украïнського народу вiд панськоï Польщi (1648-1654 рр.) пiд проводом Богдана Хмельницького значення слова Украïна розширюється. Украïною називають не лише запорозькi, а вже й надднiпрянськi землi'2, тобто з цього часу
Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. — К., 1991. ‘2 Скляренко В. Звiдки походить назва Украïна?// Украïна.-1991, 1 .-С.20,39.
пiд Украïною стали розумiти цiлу краïну. Захiдноукраïнськi землi й далi називалися Руссю, але поступово назва Украïна поширилася i на захiдний регiон i стала спiльною для всiєï етнiчноï територiï украïнцiв5‘.
Отже, непроста iсторiя державотворення прямо пов'язана й з назвою нашоï краïни Украïна. Маючи деякi вiдтiнки у значеннях, вона втiлює в собi домiнуюче поняття своя земля, своя краïна. Сьогоднi це назва нашоï держави.
Запитання i завдання на закрiплення:
Якi версiï щодо походження назви держави Киïвська Русь iз столицею Києвом Ви знаєте?Яка основна причина того, що немає єдиного трактування назви Украïна»?Якi iснують версiï щодо трактування назви нашоï держави Украïна?В якому лiтописi i пiд яким роком уперше зустрiчається назва Украïна i що вона означає?Коли саме i з якоï причини виникли назви литовська Украïна», польська Украïна» i що вони означають? Лiтература
1. Агеева Р. Страньï и народьi: происхождение названий. — М.,
1990.
2. Алешковский М.Х. Повесть временных лет. — М., 1971.
Братко-Кутинський О. Нащадки святоï трiйцi. — К., 1992.Брим В.А. Происхождение термина Русь». — Петербург, 1923. Горский А.А. Проблеми происхождения названия Русь в современной советской историографии, 1989, 3.Кiчак 1. Украïна — не окраïна. // Визвольний шлях. — 1994. — Кн. 6.Кононенко П.П. Украïнознавство. — К., 1994.Конституцiя Украïни. — К., 2003.Лозко Г. Украïнське народознавство. — К., 1995. 3. Макарчук С. Украïна i украïнцi: поява, поширення та
утвердження назв. Львiв, 1994.
4. Нарбут Г. Гербьi гетманов Малороссии. Пам'ятки Украïни. —
1990.
5.
Пiвторак Г. Походження украïнцiв, росiян, бiлорусiв та ïхнiх мов. К., 2001.СI 17-121.
Панченко В. Мiськi та мiстечковi герби Украïни. — К., 2000.
Пастернак О. Пояснення тризуба. — Ужгород, 1934. — Репринт. — К., 1990. 14. Пiвторак Г. Походження украïнцiв, росiян, бiлорусiв та ïхнiх мов. -К., 2001.
Погребенник Ф. Украïнськi пiснi-гiмни. — К., 1992.Полное собрание русеких летописей. Лiтопис Руський. За Iпатi- ïвським списком переклав Леонiд Махновець. — К., 1989.Потапенко О.I., Кузьменко В.I. Шкiльний словник з украïнознавства. — К., 1995. 18. Рьiбаков Б.А Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси Х-ХII вв. — Сов. археология, 1940. — 6.
Рудницький Я. Слово й назва Украïна». — Вiннiпег, 1951.Сергiйчук В. Нацiональна символiка Украïни. — К., 1992.Сергiйчук В. Доля украïнськоï нацiональноï символiки. К., 1990.
Скляренко В. Звiдки походить назва Украïна? // Украïна», 1991. -3.Якимович Б. До питання про украïнську нацiональну символiку // Пам'ятки Украïни, 1989. — 3.Наливайко С. Тризуб. Володимир i Атлантида. // Соц. культура. - 1990. — 1.
Стрижак О.С. Звiдки походить назва Украïна» // Наука i культура. Украïна. — К., 1985. — Вин. 20.Субтельний О. Украïна: iсторiя. — К., 1991.Толочко П.П. Назва Украïна» в пiвденно-руських лiтописах i актових документах // Киïв, старовина. 1994.Цегельський Л. Звiдки взялися i що значать назви Русь» i Укра- ïна»?-Львiв, 1907.Шапошникова Л. Тайна священной горьi Трикутьi. 1988. — 5.Шаян В. Украïнська символiка. — Канада, 1990.Шелухiн С. Назва Украïни. — Вiдень, 1921.Широцький К. Украïнський нацiональний колiр// Недiля, 1911. - 33.
]*> size=1]*> width=33%]*> /> 2< Лiтопис Русi.кий / За Iпатiïвеьким списком переклав Леонiд Махновець.-К.,1989.
- С . 343, 347.

5. Походження назви нашо&IUML; держави Укра&IUML;на orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1153