<< Главная страница

62. ПрIзвища укра&IUML;нцIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1272


За Словником украïнськоï мови» прiзвище це найменування особи, набуте при народженнi або вступi в шлюб, що передається вiд поколiння до поколiння i вказує на спорiдненiсть». Немає сумнiву в тому, що кожна людина у той чи iнший час задавалася питанням: звiдки пiшло ïï прiзвище i що воно означає. А прiзвища нашi мають дуже цiкаву iсторiю, бо виникли не на пустому мiсцi, а внаслiдок найрiзноманiтнiших життєвих ситуацiй i найрiзноманiтнiших приводiв. Як не дивно, але до XVII столiття украïнцi не мали прiзвищ, а обходилися лише iменами i прiзвиськами. З розвитком суспiльства, iз збiльшенням чисельностi населення виникла потреба розрiзняти людей, якi мали однаковi iмена. Так виникли прiзвиська, якi влучно давалися людям на ознаку якоïсь домiнуючоï риси характеру, виду дiяльностi, зовнiшностi, манери поведiнки тощо. За перiоду Киïвськоï Русi та й набагато пiзнiше, коли ще не було прiзвищ, князi киïвськi, крiм iмен, мали прiзвиська, зокрема киïвського князя Володимира у народi прозвали Великим за великi дiла на благо Вiтчизни: це й об'єднання руських князiвств навколо Києва, що сприяло укрiпленню могутностi Киïвськоï Русi у боротьбi iз зовнiшнiми ворогами та утвердженню ïï авторитету на мiжнароднiй аренi, це й охрещення Русi, i широкомасштабна просвiтницька дiяльнiсть тощо, а його син
киïвський князь Ярослав був влучно прозваний у народi Мудрим за великий розум, освiченiсть та любов до книжок. Прiзвиська багатьох правителiв (як слов'янських, так i неслов'янських), теж виправдовують характери ïхнiх носiïв: Довгорукий (Юрiй) i Грозний (Iван), а французький король Людовiк XIV справедливо прозваний у народi Король- Сонце», оскiльки бiльш за все на свiтi любив одягатися у вигадливий блискучий усiх кольорiв одяг, надаючи перевагу жовтому.
Представникам вищих верств суспiльства князям, власникам маєткiв та великих земельних володiнь прiзвиська здебiльшого давалися за назвою населеного пункту, що був мiсцем проживання особи i утворювалися вони додаванням суфiксiв -ськ, -цьк, -зьк, наприклад, князь Острозький (вiд назви мiста Острог). На територiях, якi довгий час були пiд владою панськоï Польщi, ознакою шляхетного походження теж були прiзвищевi назви на -ськ, -цьк (Потоцький, За- мойський). Польська шляхта, щоб протиставити себе хлопським» i мiщанським найменуванням, вимагала вiд уряду офiцiйноï заборони iменуватись прiзвищами iз цими суфiксами особам нешляхетного походження. Досить часто i простим людям прiзвиська давалися за мiсцем проживання: Лiсовий, Пiдгайний, Береговий, Степовий, Гайовий, Луговий, Загребельний та iн.
Переважна бiльшiсть украïнських прiзвищ iз суфiксом -ець називає мiсто, звiдки родом та чи iнша людина: Канiвець iз Канева, Уманець iз Уманi, Коломiєць iз Коломиï, Полтавець iз Полтави iт.iн. Навчаючись у школi, всi знайомилися iз творчiстю вiдомого украïнського письменника i громадського дiяча XVI столiття Iвана Вишснського, який народився у мiстечку Судова Вишня. З цiєï назви i пiшло його прiзвище. Ректор Падуанського унiверситету (Iталiя) украïнець за походженням, виходець iз стiн Києво-Могилян- ськоï академiï Юрiй Дрогобич, народився i вирiс у мiстi Дрогобичi, назва якого пiзнiше закрiпилася за ним як прiзвище. Славнозвiсна героïня народноï думи Маруся Богуславка, яка, будучи дружиною турецького пашi, випустила на волю 700 невiльникiв,що 30 рокiв мучилися у турецькiй неволi, народилася у мiстi Богуславi у сiм'ï священика, тому й назвали ïï Богуславкою. Так само, як Наталка Полтавка з Полтави та iн.
Найпоширенiшi украïнськi прiзвища це прiзвища iз суфiксами -вико (-єнко), -ук (-юк), -чук, що виникли внаслiдок iменування синiв за iменем батька, його ремеслом, професiєю, видом дiяльностi, а також як назви молодих за вiком осiб, наприклад: Коваленко син коваля, Ковальчук перше значення син коваля, друге значення
учень коваля; Циганенко син цигана, Циганчук син цигана i циган-дитина чи пiдлiток; Петренко син Петра, Степаненко син Степана та iн. Найменування на -енко в украïнських прiзвищах уже в XVII столiттi домiнують над iншими. С.П. Бевзенко зазначає, що у реєстрi Киïвського полку ïх зареєстровано 60 % вiд усiєï кiлькостi прiзвищевих назв.
Украïнськi прiзвища на -ович, -евич утворилися вiд чоловiчих iмен по батьковi, наприклад: Давидович, Лукашевич, Зiнкевич, Зiнкович, Антонович, причому вони були характернi переважно для украïнськоï шляхти та мiщан.
Прiзвища, утворенi вiд iменi матерi, в Украïнi зустрiчаються досить- таки рiдко i виникали вони, мабуть, переважно в тих випадках, коли жiнка, овдовiвши, ставала главою сiм'ï: Харитенко, Удовенко, Катеринчук, Маринченко, Ольженко, Марунчак, Химченко, Ган- зюк, Ганзенко та iн.
Серед iнших нацiй i народностей, якi проживають в вропi, украïнцi вiдзначаються яскравими рисами обличчя, природною красою i привабливiстю, що знайшло вiдображення i в прiзвиськах: Красень, Квiтка, Чубатий, Чуб, Чубатенко. Найменування фiзичних вад зовнiшностi якихось далеких предкiв, на превеликий жаль, виявилися дуже живучими i через багато поколiнь стали нашими прiзвищами. Так i ходять серед нас Кривоноги, Криворучки, Перебийноси, Кирпатi, Носи, Носанi, Носатi, Лисi, Глухенькi, Глухi, Горбатi, Горбатенькi, Горбанi, Товстогуби, Слiпенькi, Зубатi, Бородавки, Беззубi, Безруки, Безухи, Безпальченки, Щербанi, Щербатi та iн.
Сучаснi украïнськi прiзвища нам пiдкажуть, чим займалися нашi предки, якi необхiднi для життя заняття, ремесла та промисли були поширенi колись в Украïнi. Це i Стельмахи, i Слюсарi, Слюсаренки, Склярi, Бондарi, Крамарi, Крамаренки, Поповичi, Свинарi, Свина- ренки, Сторожi, Стороженки, Шевцi, Кравцi, Ковалi, Коваленки, Гончарi, Писарi, Малярi, Маляренки, Воловоди, Теслi, Рiзники, Чумаки, Чоботарi, Римарi, Шаповали, Кожум'яки, Пивовари, Солда- тенки, Дегтярi, Пекарi та багато iнших, причому деякi прiзвища утворилися вiд жартiвливих прiзвиськ людей тiєï чи iншоï професiï: Кошкодав, Козорiз, Дубогриз, Заплюйсвiчка (паламар), iнодi ж прiзвища вказують на предмети чи речовини, з якими люди постiйно мали справу: Глина, Камiнь, Кремiнь, Смола, Дьоготь, Сокира, Пилка, Прядка, Голка. Були й Саловози, i Гречкосiï, i Пивовари, були й Кашовари, Козодоï, Медогони, Козолупи та iн. Через прiзвища чiтко простежується здатнiсть украïнцiв тонко пiдмiчати особливостi характеру тiєï чи iншоï людини: чи добру, лагiдну, веселу вдачу: Добрий, Тихий, Мовчан, Мовчун, Макуха, М'якушка, Смiшко, Зубоскал, чи, навпаки, крутий норов, задерикуватiсть: Зленко, Крикун, Свистун, Сердюк, Харциз, Задирака, Забiяка, iншi риси характеру, причому у бiльшостi випадкiв не позитивнi, а негативнi: Хитрик, Хитрун, Пустобрiх, Пустовiй або жести, мiмiку, притаманнi лише тiй чи iншiй людинi: Моргун, Кривляка, Крутивус, Жуйборода тощо.
Прiзвиська вiдображали i розумовi здiбностi ïх носiïв: Розум, Розумний, Дурень, Дурний, Дурненький; i соцiальний стан, положення в суспiльствi: Становий, Дворянин, Дворянчик, Сотник, Пан, Попович, Дяк, Дячок, Галайда, Сирота, Козак; i матерiальну забезпеченiсть (фiнансове становище): Калита, Калитка, Гаман, Голий, Голота, Копiйка; по них навiть можна вивчати анатомiю людини: Голова, Пуп, Хребет, Рука, Нiс, Зуб, Ребро, Кiстка, Жила.
Рiзноманiтнi архiвнi документи, зокрема курiннi списки запорозьких козакiв дають можливiсть вивчати джерела й умови виникнення украïнських прiзвищ на Запорозькiй Сiчi. Столiтнiй запорожець Микола Корж так колись розказував про веселий козацький побут: Обичаï запорозькi чуднi, поступки хитрi i бiльшою мiрою на насмiшку похожi». А про походження свого власного прiзвища вiн розказував таку iсторiю: Я був дуже прудкий i проворний: одного разу, ïдучи з Нових Кодакiв у Сiч, ми виïхали на високу могилу й, проскакавши кiлька хвилин, стали спускатися. Моï товаришi пiшли втоптаною стежкою, а я надумав iти просто, але курган був дуже крутий, а трава суха, я послизнувся, упав i покотився униз стрiмголов, як клубок або корж. Коржем, коржем покотився!» закричали козаки, i з того дня всi мене звали Микитою, а на прiзвисько Коржем. Мiй хрещений батько, довiдавшись про це, сказав менi: Нехай буде й Корж».
Часто на Сiчi знаходили пристановище тi, хто втiкав вiд сваволi своïх чи польських панiв . Втiкачiв розшукували, i, якщо повертали назад, то ïх чекала жорстока розправа: або смерть пiд канчуками, або Сибiр, або довiчна солдатчина. Тому, прибувши на Сiч, прибульцi обирали собi новi прiзвиська, пiд якими ïх i записували до козацьких реєстрiв. Про це пише у своïй славнозвiснiй працi Iсторiя запорiзьких козакiв» Дмитро Яворницький: Прийнятий до лав запорiзьких козакiв… тут же, при записi в курiнь, мiняв своє власне прiзвище на якесь нове прiзвисько, котре дуже часто характеризувало його з зовнiшнього чи внутрiшнього боку; цю змiну прiзвища робили для того, щоб приховати минуле новоприйнятих до Сiчi. Часто на запит росiйського чи польського уряду, чи нема в Сiчi якогось Iванова чи Вой- новича, запорiзький кiш вiдповiдав, що таких осiб на Сiчi немає, а є Задерихвiстчи Загубиколесо, котрi вступили долав козакiв приблизно в той час, про який запитують московськi чи польськi люди».
Весела вдача запорожцiв, охота до жартiв часто втiлювалася у прiзвиськах, якi вони давали своïм товаришам. Того, хто розкладав вогонь над водою, називали Паливодою, а того, що випадково спалив курiнь, Палiєм, хто з погордою ставився до iнших Гникир- иою, надто флегматичного могли прозвати Швидким або Черепашкою, дуже високого Малютою, тому, хто варив ïсти, вигадували прiзвище Юшка, Кашка, Неïжборщ, Недайкаша, Кулiш, Кашовар, хто любив лишку випити Чiп, Барило, Цiдибрага, Непийпиво, добре поïсти Сало, Кендюх. Як уже там хтось i чого саме через тин лазив, що одержав прiзвище Черезтинперелажченко? Микола Васильович Гоголь у творi Тарас Бульба» наводить цiлу низку прiзвиськ запорозьких козакiв, якi й зараз iснують як прiзвища украïнцiв: Тарас незабаром зустрiв безлiч знайомих облич. Остап та Андрiй тiльки й чули привiтання: А! Це ти, Печерице! Здоров, Козолупе! Звiдки Бог несе тебе, Тарасе? Ти як сюди зайшов, Долото? Здоров, Кирдяго! Здоров, Густий! Чи думав я тебе бачити, Ремiнь!» I витязi, що збиралися з усього розгульного свiту, цiлувалися один з одним, i тут почались розпитування: А що Касьян? що Бородавко? що Колопер? що Пiдситок?» I чув тiльки на вiдповiдь Бульба, що Бородавку повiшено вТолопанi, що з Кол опера здерли шкуру пiд Кизикирменом… Похилив голову старий Бульба i задумливо говорив: Добрi були козаки!»
На Сiчi стежили за порядком, любили чистоту та охайнiсть, а лiнивим, якi не доглядали за собою, давали соромiцькi прiзвища Невмивака, Гнида, Нечоса, Сопель, Сопливий, Забрьоха, Сонько, Заспаний, Слинько та iн.
Не обминули увагою сiчовики й днi тижня, якi давалися прибульцям за назвою дня, коли вони прибували на Сiч: Середа, Субота, Понедiлок. Та й взагалi новоприбулих могли прозвати Зайдою, Приди- бою, Приходьком. Iнодi причиною виникнення прiзвиська могло
бути часто повторюване слово, вигук чи словосполучення. Так i з'явилися прiзвища Гакало, Штокало, Простибоженкотаiн. Не менше проблем, мабуть, i в пра-, пра-, правнукiв колишнiх козакiв, яких за якiсь ïхнi вчинки, пригоди, чи риси характеру прозвали Голопу- пенками, Голопузими, Голохвостими, Неловимухами, Шкуродерами. Цiкаво, як уже той чоловiк побудував хату, щоб його прозвали Нетудихата. У всiх туди, а в нього не туди. Величезне розмаïття прiзвиськ, якi давалися украïнцями украïнцям, сприяло виокремленню конкретноï людини iз маси людей з однаковими iменами. За якими ж ознаками давалися прiзвиська, що нiби тiльки-но прийшли з городу: Квасоля i Горох, Цибуля i Часник, Кавун i Диня, Буряк i Гарбуз, Хмiль i Гичка, Бараболя й Перець, Капуста i Морква, що прибiгли чи прилетiли з лiсу: Вовк, Заєць, Лисиця, Ведмiдь, Тхiр, Кабан, Бабак, Шпак, Зозуля, Соловей, Сова, Орел, Горобець, Дятел, Сорока, Кулик, Курiпка, а також Жук, Блоха, Муха, Комар, Цвiркун, Мурашко, Павук, Черв'як, якi прилетiли або приповзли, щоб дошкуляти людинi. Причиною стали чи то манера поведiнки, чи характер людини, чи якiсь особливостi зовнiшностi, що нагадали комусь якусь рослину, тварину, чи птаха, чи якась неординарна пригода, що зумовила такi асоцiацiï у спiввiтчизникiв.
Не забули нашi предки i свiйських тварин: Коза, Козел, Вiл, Бугай, Кiт, Кiнь, та, до речi, не просто кiнь, а часто з визначенням мастi: Ря- бокiнь, Сивокiнь. А що вже Вареникiв, Галушок, Пирогiв, Пампушок, Бубликiв, Калачiв, Караваïв, Коржiв, Борщiв, Киселiв, Соломах, Грибiв, Печериць, Кваш, Кулешiв i не злiчити, так само як i Кожухiв, Шапок, Рябоïиапок, Кривошапок, Свиток, Чобiт та iн. А як вам подобається прiзвище Огризок? Хто, коли i за що вiдкусив вiд цiлого, що напам'ять нащадкам залишився лише Огризок? Хтось, видно, пiдпер хату, щоб не завалилась, от i залишився Пiдiприхатою. Украïнський письменник вген Гуцало наводить цiкавi роздуми з приводу деяких украïнських прiзвищ: Ну як, скажiте, жити людинi, яку називають Пiвто- ракожуха? Хто i з якоï причини так охрестив, пошкодувавши двох кожухiв, а видiливши саме пiвтора? Або як має почуватись не жiнка, нi, а чоловiк, що має прiзвище Панiбудьласка?» Цiкавим є з погляду походження i прiзвище, зареєстроване в одному iз запорозьких кошiв. Це ж як повинен був провинитися перед товариством козак, щоб його прозвали Собачий син, оскiльки в тi часи слово собака», вимовлене на адресу людини, вважалось лайливим i надзвичайно образливим.
Коли ж прiзвиська стали прiзвищами? На думку О. Апанович, в Украïнi прiзвища стабiлiзуються уже в серединi XVII столiття, а на Запорiжжi цей процес тривав аж до другоï половини XVIII столiття24«. Перший перепис населення i занотував прiзвища украïнцiв. Пiд час перепису писар запитував кожного, яке в нього iм'я i як його прозивають (тобто його прiзвисько), де проживає i чим займається, i все записував. Було й таке, що хтось соромився свого прiзвиська, замовчував його. Так i закрiпилися навiки поряд iз звичайними смiшнi, соромiцькi чи лайливi прiзвища. I живуть в Украïнi, i прекрасно себе почувають Бугаï, Сови, Кривохатки, Пупки, Вошки, Гнидки, Огузки, Папакицi, Сопливенькi, бо, по- перше, люди звикають до своïх прiзвищ, якими б вони не були, а, по- друге, всi розумiють, що не прiзвище красить людину, а людина прiзвище.
Звичайно, за свою майже трьохсотлiтню iсторiю деякi украïнськi прiзвища зазнали змiн i тепер важко визначити, що стало першопричиною ïх утворення. Чи то писар у якомусь колiнi пропустив або ж дописав якусь зайву букву, а може недочував трiшки i записав так, як почув. Хто його знає. Тож не вiдомо, що означають прiзвища наших сучасникiв Пура, Пакотенко, Хубенко та iн. Згадайте славнозвiсну п'єсу ГК. Карпенка-Карого Мартин Боруля», головний герой якоï не одержав вимрiяного i щедро ним оплаченого дворянства лише тому, що якийсь писар, щоб йому руки повикручувало», в одних документах написав його прiзвище через о Боруля, а в iнших через є
Беруля, тобто одна буква у прiзвищi вiдiграла фатальну для людини роль. Та й з нашими сучасниками прiзвища можуть зiграти злий жарт, як це сталося з однiєю студенткою. Валя Сивокобильська, симпатична блондиночка, як i бiльшiсть дiвчат ïï вiку, була незадоволена своïм зростом, розмiром ноги, а найбiльше прiзвищем. До яких пiр я буду носити це кiнське прiзвище!» часто вигукувала вона. Доля зглянулась i Валя змiнила своє ненависне прiзвище: вона вийшла замiж… за Гришу Рябоконя. I тепер наша Валя вже не Сивоко- бильська, а Рябокiнь.
Прiзвище, як i iм'я, це частинка нашого я». Яким би смiшним воно не було, ми звикаємо до нього, якоюсь мiрою любимо його i дуже ображаємось, коли бачимо насмiшку чи нетактовне спiвчуття на нашу адресу. Тож навiть тодi, коли ви почули не зовсiм етичне прiзвище, слiд проявити стриманiсть i такт, щоб не образити людину.
240 Апанович О. Розповiдi про запорозьких козакiв,- К., 1991. — С.277.
307
Iïотаïïенко О.I., Куiьменко В.I. Шкiльний слонник з украïнознавства.- К., 1995.-С.62.
Тим бiльше, що прiзвища сьогоднi умовнi, вони не вiдображають нi роду занять конкретноï людини, нi ïï характеру, зовнiшностi, поведiнки i т.iн. Справедливо говорять у народi, що не прiзвище красить людину, а людина може зганьбити чи прославити своє прiзвище.
Запитання i завдання на закрiплення:
1. В який спосiб нашi давнi предки стали розрiзняти людей з однаковими
iменами?
За якими ознаками найчастiше давалися прiзвиська? Наведiть приклади.Наведiть приклади прiзвиськ князiв киïвських або iнших iсторичних осiб i обгрунтуйте ïх влучнiсть.Що Ви можете сказати про прiзвиська, якi давали своïм товаришам запорозькi козаки?Коли саме прiзвиська стали прiзвищами? Якi припущення щодо походження Вашого власного прiзвища Ви можете навести?
2. Якi цiкавi iсторiï, пов'язанi з украïнськими прiзвищами та
ïх носiями, Ви знаєте?
Лiтература
3. Апанович О. Розповiдi про запорiзьких козакiв. — К., 1991.
Вартаньев З.А. В честь и по поводу. — М., 1987. Введенская Л.А., Колесников Н.П. Отсобственньïх имен к нари- цательньïм. — М., 1989.Магия имени / сост. А.Ю. Романова. — Донецк, 2003.Матвiєнко А. Рiдне слово. — К., 1994.Поляков Е.Н. Из истории русских имен и фамилий — М., 1975.Суперанская А.В. Как вас зовут? Где вьi живете? — М., 1964. 4. Успенский Л.В. Тьi и твоє имя. Имя дома твоего. — Л.,
1972.
Чак . Мандрiвка в Краïну слова. — К., 1981.

62. ПрIзвища укра&IUML;нцIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1272


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация