побутовI пIснI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1284


Багатством почуттiв i переживань вражають суспiльно-побутовi пiснi, якi вiдображають тяжке життя простого народу, його боротьбу проти жахливоï експлуатацiï катiв-крiпосникiв, проти рекрутчини i солдатчини.
Крiпащкi пiснi. Указом царицi Катерини II вiд 1783 в Украïнi було запроваджено крiпацтво. Все украïнське селянство в один день було перетворено на рабiв. Селяни стали власнiстю своïх та польських панiв. Нам, вiльним людям, важко зрозумiти, як можна бути чиєюсь власнiстю, предметом, рiччю, яку можна продати, купити, вимiняти, програти в карти. Але це було. Iсторiï вiдомi неодноразовi ганебнi вчинки можновладцiв, якi одним розчерком пера з примхи чи з надмiрного гонору ставили на колiна цiлi народи, перетворюючи ïх на рабiв.
Так сталося i з нашим народом. Наруга над людською гiднiстю, непосильна панщина п'ять, а то й шiсть днiв на тиждень, нелюдськi знущання над безправними людьми все це знайшло вiдображення у крiпацьких пiснях: У недiлю пораненьку», Гой кувала зозулечка», Ой хмариться, туманиться», Ой не було так нiкому», Крутий берег, крутий» та iн.
Ти, царице Катерино,
Що ти наробила?
Край веселий, край зелений Панам роздарила!
(Зiбралися всi бурлаки»)
У недiлю пораненьку Усi дзвони дзвонять,
Осаула нагаями На панщину гонить…
… Як ударив дiвчиноньку
Обiлляли сльози…
Як ударив стару матiр
Задзвонили дзвони.
Рекрутськi та солдатськi пiснi. Поява таких пiсень зумовлена певними iсторичними умовами. Ще в 1699 роцi цар Петро 1 одним iз своïх указiв запровадив довiчну солдатську службу. Цей указ дiяв майже 100 рокiв до 1793 року. Указ 1793 року скоротив термiн служби до 25 рокiв, а указ 1834 до 20 рокiв. Враховуючи те, що в тi часи людський вiк був дуже короткий, то й 20 рокiв це фактично теж була довiчна служба. Виряджаючи сина чи чоловiка в солдати, прощалися з ним навiки, бо це була розлука на все життя. Не випадково, що названi пiснi чимось нагадували голосiння. Ой у лузi, в лузi», Пливе човен», Та попiд гаєм зелененьким», А ще сонце не заходило», Ой у полi могила» та iн. Щороку кожне село повинне було постачати до царськоï армiï певну кiлькiсть рекрутiв, що дуже суворо виконувалось. Тому проводи на 25-лiтню службу завжди
перетворювалися майже в похорони, бо мало хто повертався живим додому, а якщо й повертався, то калiкою або старим дiдом, щоб померти в рiднiй сторонi:
Новобранцiв женуть:
Бiлi нiжки позаковуванi,
Назад руки позав'язуванi,
Чорнi кудрi позачiсуванi,
Карi очi позаплакуванi.
(Новобранцiв женуть»)
За тогочасними законами синiв-одинакiв та синiв вдiв не мали права брати у солдати, але хто тодi зважав на закони? Чи могла нещасна вдова добитися десь правди?
Де п'ять, там не брать,
Де чотири не велять.
Де три там не йти,
Де два там нема.
А в удiвоньки один син,
Та й той пiшов пiд аршин.
(До вдовиного двора»)
Чумацькi пiснi. У ХУШХIХ столiттях поширеним i популярним в Украïнi був чумацький промисел. Чумаки ïздили на волах у Крим по сiль, яка користувалася великим попитом через незначний державний видобуток, що не мiг задовольнити щоденних потреб населення. Крiм солi, чумаки перевозили свiжу i в'ялену рибу, чужоземнi товари (тканину, взуття, помаранчi, жiночi прикраси, дорогi вина тощо), пе- ретранспортовували збiжжя. В серединi минулого столiття, коли со- леторгiвля скоротилася удвiчi, чумаки за сезон перевозили 60-80 млн. пудiв рiзноманiтних вантажiв, у тому числi 25-40 млн. пудiв хлiба, 2,5-4 млн. пудiв солi й 600-900 тисяч пудiв риби тощо. У такий спосiб чумацький промисел оживляв економiчне життя в Украïнi.
На особливу увагу заслуговує побутове життя мандрiвних торговцiв. Вирушаючи в дорогу, вони брали з собою ïжу, переважно пшоно й сало, з яких постiйно готували славетну кулешу, запасалися сухими коржиками, спеченими на меду, лляним одягом, провареним в олiï чи дьогтi, i, як правило, пiвня. Це для того, щоб вiн будив ïх опiвночi, адже спекотного пiвденного лiта краще було мандрувати вдосвiта2«. Чумакування тяжка i небезпечна робота. Безводнi пiвденнi степи, розбiйники, хвороби, у тому числi й чума все це пiдстерiгало подорожнiх на кожному кроцi, робило цей промисел важким i ризикованим, що й оспiвано в чумацьких пiснях: ïхав чумак iз Криму додому», Ой з-за гори вiтер вiє», Ой чумаче, чумаче», Ой ходив чумак» та iн.
Ой у полi криниченька, чумак волiв напуває.
Воли ревуть, воли не п'ють: дорiженьку чують.
Бодай же ви, сiрi воли, та до Криму не сходили,
Як ви мене, молодого, навiк засмутили.
Помер, помер чумаченько, в недiленьку вранцi,
Поховали чумаченька взеленiм байрацi.
Насипали чумаченьку високу могилу,
Посадили на могилi червону калину.
Бурлацькi, наймитськi пiснi. Дуже часто украïнськi селяни-крiпа- ки, втiкаючи вiд своïх помiщикiв, осiдали в пiвденних степах Причорномор'я та Приазов'я. Лиха доля бурлакiв, ïхнє безправ'я, тяжка праця i безпросвiтне гiрке життя яскраво змальованi в бурлацьких пiснях Забiлiли снiги», Та нема в свiтi гiрш нiкому», Ой що ж бо то та й за ворон».
Та нема в свiтi гiрш нiкому,
Як бурлацi молодому,
Гей-гей, як бурлацi молодому!
Що бурлак робить-заробляє,
Аж пiт очi заливає,
Гей, гей, аж пiт очi заливає!
(Та нема в свiтi гiрш нiкому»)
У середовищi спролетаризованого селянства виникли наймитськi та заробiтчанськi пiснi, якi мають дуже багато спiльного iз
2» Данилевський Г. Чумаки.-К., 1992.-С.7.
337
бурлацькими пiснями. Як i в бурлацьких, основна тематика пiсень цього типу тяжка праця на багатiïв, що пiдриває здоров'я, випиває соки, забирає красу, молодiсть, це безправне становище, нестерпнi умови життя та працi:
Собака бездомний Кращу долю має,
Бо вiн нi жандарма,
Нi пана не знає.
(Скажи менi, батьку»)

побутовI пIснI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1284