69. ГероÏчний епос orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1286


Iсторичнi пiснi, думи. Складовою частиною героïчного епосу нашого народу є iсторичнi пiснi. ïх поява припадає десь на початок XV столiття. Тематично вони пов'язанi з боротьбою проти турецько- татарських завойовникiв та боротьбою проти власних та польських панiв. У них подається народна оцiнка iсторичних подiй та iсторичних осiб.
Найбiльшим лихом для Украïни в перiод середньовiччя були турки й татари напiвдикi народи, що прийшли з Азiï й осiли переважно по узбережжю Чорного моря i в Криму. Весною, коли степи вкривалися травою, великими i дрiбними загонами вони вирушали в походи в Украïну за здобиччю.
Коли татари приходили пiд якесь село, то брали його в облогу з чотирьох бокiв i пiдпалювали крайнi хати, щоб зумовити переполох серед мешканцiв, а вже потiм починали грабувати. Забирали коней, корiв, овець та iнших тварин i гнали ïх за село; з хат виносили всiляку поживу, мiшки борошна, вбрання, постiль, все, що потрапляло до рук. Хто боронився, того вбивали; хто був безпомiчний, його брали в ясир, у полон. Полонених людей татари на арканах, прив'язаних до коней, тягли через безводнi степи i продавали на невiльничих ринках. Найбiльший iз них був у портовому мiстi Каффi (нинiшня Феодосiя), де на майданi слiз» тисячними партiями продавали украïнцiв у найвiддаленiшi куточки свiту. Нещаснi бранцi, колись вiльнi, свободолюбивi, перетворювалися на рабiв, виконували найтяжчу фiзичну роботу. Голоднi, битi, приниженi, вони лише у снах могли повернутися в Украïну. Але найтяжчою була доля тих невiльникiв, якi потрапляли на турецькi галери. Галери (у перекладi каторга») п'ятдесятиметровi веслово-вiтрильнi судна турецького флоту, на яких …невiльники сидiли на лавах уп'ятьох або вшiстьох при однiй важкiй опачинi (веслi) i гребли цiлий день. Щоб вони не збунтувалися або не втекли, турки накладали ïм на руки й ноги тяжкi кайдани, що замикалися на колодку. Ключ вiд колодки мав турецький ключник; вiн пильнував невiльникiв i нагайкою бив ïх по плечах. Дуже потерпали бiднi невiльники: залiзо перегризало ïм руки й ноги, вiд ударiв нагаïв кров заливала плечi. Звiльнитися вiд кайданiв нещасний мiг лише за однiєï умови в разi смертi. Надлюдська виснажлива робота прикутих гребцiв, гнила ïжа i гнила вода, пекуче пiвденне сонце, рани вiд побоïв i кайданiв все це призводило до швидкого виснаження органiзму, а слабких, знесилених на галерах не тримали. ïх просто викидали за борт у море, а в портах на ïх мiсце набирали iнших2«.
Трагiчною була доля украïнських дiвчат i жiнок. Найкрасивiшi з них потрапляли до турецьких гаремiв, iншим же дiставалася тяжка фiзична робота.
Скiльки ж украïнцiв потрапило у турецьку неволю за декiлька столiть турецько-татарських нашесть на Украïну? Нiхто не скаже. Але про масштаби цiєï нацiональноï трагедiï можна судити всього iз декiлькох красномовних фактiв, якi ми знаємо з iсторiï. В 1666 роцi татарськi орди розсипали своï загони по краïнi, доходячи до Львова, Люблiна i Кам'янця. В результатi цiєï навали вони захопили в неволю 40 тисяч чоловiк. У 1676 роцi кримськi татари напали на Волинь, Подiлля, Галичину i набрали там 40 тисяч полонених. У 1688 роцi, в перiод мiж першим i другим кримськими походами, хан в результатi кiлькох набiгiв на Украïну вивiз звiдти до 100 тисяч чоловiк». Не випадково, що великi простори Украïни, особливо пiвденнi ïï територiï нижнього i середнього Днiпра спустiли.» населення покидало обжитi мiсця, переселялося у безпечнi райони. Де колись були люднi мiста й села, тiльки табуни коней i диких буйволiв гуляли степом.
У 1482 роцi татарський хан Менглi-Гiрей, захопивши Киïв, вчинив жахливий розбiй, про що в Никонiвському лiтописi сказано так: Град взя… й огнем сожже… Полону безчисленно взя, а землю киевскую учиниша пусту». На цi страшнi подiï народ вiдгукнувся пiснею:
252Апанович О. Розповiдi про запорiзьких козакiв. К., 1991.- С.43.
Зажурилась Украïна, що нiгде прожити:
Гей, витоптала орда кiньми маленькiï дiти.
Ой маленьких витоптала, великих забрала.
Назад руки постягала, пiд хана погнала.
(Зажурилась Украïна»).
З тих далеких часiв, коли Украïна стала легкою наживою для турецько- татарських поневолювачiв, iсторiя й пiсня йдуть поруч, причому важливою особливiстю iсторичноï пiснi було те, що вона складалася не про далеке героïчне минуле, а жила сучасним:
За рiчкою вогнi горять,
Там татари полон дiлять,
Село наше запалили I багатство розграбили.
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
А в долинi бубни гудуть,
Бо на зарiз людей ведуть.
Коло шиï аркан в'ється.
I по ногах ланцюг б'ється.
А я, бiдний, з дiточками Пiду лiсом стежечками.
Оборонцем рiдноï землi, рiдного народу в боротьбi з турецько- татарськими завойовниками стало запорозьке козацтво, вiйськовою базою якого була славнозвiсна Запорiзька Сiч. Це була грiзна оборонно- наступальна сила, з якою не могли не рахуватися завойовники. Прикордонно- сторожова служба козакiв ставала на перешкодi татарським ордам. Так, загiн козакiв (500 чоловiк) пiд командуванням кошового отамана Iвана Сiрка, розбив великий татарський загiн i визволив iз полону 1000 невiльникiв- '5‘.
Значення козацьких походiв на турецькi й татарськi володiння теж важко переоцiнити. У цих походах козаки визволяли не сотнi тисячi невiльникiв. Так, у походi козакiв на Крим у 1667 роцi було визволено з неволi близько двох тисяч невiльникiв, пiвтори тисячi з
г-254
яких опiсля поповнили ряди запорiзьких козакiв на Сiчi .
Апанович О. Розповiдi про запорiзьких козакiв. К., 1991.- С.31.
>' Апанович О.Там само. С.44.
Безмежна любов до батькiвщини i неймовiрна смiливiсть ось основнi риси козакiв реальних людей, героïв багатьох пiсень. Прикладом може послужити подвиг трьохсот украïнських козакiв на островi Журалиха (вiд лиха жура») у 1651 роцi, оспiваний у народнiй пiснi, про що є документальне свiдчення француза П'єра Шевальє, який захоплювався мужнiстю козакiв: В одному мiсцi серед болота скупчилося триста козакiв, якi хоробро оборонялися проти великоï кiлькостi нападникiв, що натискали на них звiдусюди. Щоб довести своє зневажливе ставлення до життя, яке шляхта обiцяла ïм дарувати, та до всього, що є найцiннiшого, крiм життя, витягали з кишень та че- ресiв усi своï грошi i кидали ïх у воду. Нарештi, повнiстю оточенi, козаки майже всi загинули один за одним, але перед тим довелося з кожним iз них вести бiй. Лишився один, який боровся три години проти всього польського вiйська; вiн знайшов на болотистому озерцi човна, заховався за борт i так витримав стрiлянину ворогiв проти нього; витративши весь порох, вiн потiм схопив косу i вiдбивав нею усiх, хто хотiв його полонити… Козака пробили чотирнадцять куль, проте вiн зустрiв ворогiв ще дуже завзято, що страшенно здивувало ïх i навiть його королiвську величнiсть. Король був захоплений хоробрiстю цiєï людини i, коли бiй уже закiнчувався, звелiв крикнути, що дарує йому життя, якщо вiн складе зброю. На це козак гордо вiдповiв, що вiн уже дбає не про життя, а хоче вмерти як справжнiй воïн. Його убив ударом списа нiмець, котрий допомагав нападникам»255.
В iсторичних пiснях народ з великою любов'ю оспiвав героïчнi подвиги патрiотiв рiдноï землi в перiод визвольноï боротьби проти турецько-татарських завойовникiв, проти польськоï шляхти та власного панства. Украïнський народ в iсторичних пiснях зобразив свiй iдеал героя, що постав з рiзних епох, але поєднав у собi кращi риси патрiота рiдноï землi, рiдного народу, що став на ïх захист вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх ворогiв. В ореолi геройськоï слави постають перед нами Байда, Iван Коновченко, Морозенко, Нечай, Залiзняк та iншi. Про легендарного козацького полковника Данила Нечая дiйшло до нас понад тридцять народних пiсень! А скiльки пiсень складено про Морозенка, Кармелюка та iнших славних синiв Украïни, а скiльки ïх загубилося в сивiй глибинi iсторiï! Кожна iсторична пiсня, кожна дума має у своïй основi реальнi життєвi подiï. Терпкими соками
2» Потапснко О.I., Кузьменко В.I. Шкiльний словник з украïнознавства. — К.,
1995.-С.97.
сувороï i величноï iсторiï, волелюбнiстю народного серця i незмiре- ною любов'ю до рiдноï, навпiл засiяноï зерном i кров'ю землi вирощена украïнська дума. Не в затишку бiля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вогнем i мечем поселеннях, не пiд дзвiн золотоï бджоли, а пiд гадючий посвист петлi татарського ординця i зловiсний блиск турецького ятагана народжувався наш героïчний епос. Народжувався вiн там, де жив, страждав i боровся украïнський народ: на велелюдних, розколиханих тяжкими звiстками майданах i в орлиних гнiздах Запорозькоï Сiчi, в турецькiй неволi i в кривавих сiчах проти чужоземних людоловiв i поневолювачiв. Тому ми й крiзь вiки вчуваємо в украïнськiй думi кипучу пристрасть наших предкiв, разючий свист козацьких шабель, брязкiт невiльницьких кайданiв i ясу перемог» (М.Стельмах).
Серед епiчно-героïчних творiв, крiм iсторичних пiсень, почесне мiсце посiдають думи та балади. Вважають, що думи виникли десь у кiнцi XV- на початку XVI столiття. Це невiльницькi думи, серед яких слiд назвати Плач невольника», Невольники», Самiйло Кiшка», Маруся Богуславка», Втеча трьох братiв з Азова, з турецькоï неволi» та iншi, а також думи про козакiв, що полягли у бою: Про смерть трьох козакiв коло Самарки», Iван Коновченко», Смерть козака на долинi Колимi» тощо.
У перiод боротьби проти польськоï шляхти (XVII ст.) з'явилося багато дум, в яких оспiвано славнi подвиги як козакiв, так i представникiв селянства: Перемога пiд Корсунем», Про Хмельницького та Барабаша», Iван Богун» та iншi. Думи Удова», Вiтчим», Сон Удовиченка» вiдтворюють суспiльно-побутовi проблеми, соцiальну нерiвнiсть. Героï дум як iсторичнi особи, так i простi люди носiï високих моральних та етичних принципiв. Читаючи думи та iсторичнi пiснi, ми захоплюємося подвигами народних мас. Украïнський народ, спливаючи кров'ю, вистояв у нерiвнiй боротьбi з iноземними загарбниками, вiдстояв свою волю, свiй квiтучий рiдний край.
У боротьбi проти iноземних загарбникiв особливо вiдзначились запорозькi козаки, якi не тiльки обороняли мiста i села Украïни вiд жорстокого ворога, а й нерiдко ходили визволяти своïх побратимiв з турецькоï каторги. Так, у 1614 р. близько двох тисяч козакiв на 40 байдаках переплили Чорне море, захопили мiсто Синоп, знищили в ньому ворожий гарнiзон i спалили флот. А в 1615 р. запорожцi ходили в похiд на Константинополь. Турецький флот почав переслiдувати козакiв, але був розбитий i знищений запорiзьким вiйськом. У 1616 р. козаки пiд проводом Сагайдачного напали з моря на головний невiльницький ринок у Криму Кафу, взяли штурмом фортецю i визволили багатьох полонених, якi перебували в турець-
256
кiй неволi .
Твори, в основу яких покладено епiчну розповiдь про яку-небудь незвичайну, часто трагiчну подiю, нехарактерну для щоденного життя, називають баладами. Основна ïх тематика помста за зраду в коханнi, наврочування, замовляння, якi стали причиною трагедiï. Яскравим прикладом є балада У Києвi на ринку» (Брат i сестра стають квiтами»). У цiй баладi розповiдається, як брат заручився з рiдною сестрою. Сюжет цiєï балади, як i бiльшостi iнших, має iсторичну основу, бо таке могло трапитися лише за певних iсторичних обставин, зокрема в часи турецько-татарських нападiв в Украïну. Турки i татари з полонених маленьких хлопчикiв- украïнцiв виховували жорстоких i бездушних яничарiв, якi, ставши дорослими, ходили походами на Украïну, набирали багато ясиру, немилосердно знущалися над полоненими. Траплялося й таке, що мiж полоненими були матерi чи рiднi сестри, що призводило до моральних трагедiй.
За багатовiкову iсторiю украïнський народ склав понад 200 тисяч пiсень, велику кiлькiсть дум i балад. Хто ж ïх складав? Погортайте сторiнки сивих вiкiв, вчитайтеся в простi i хвилюючi слова пiсень, вiднайдiть золотi ключi мелодiй i вам вiдкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творцiв, iмена яких розгубила iсторiя, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сiячiв, чия поетична нива, ставши народною, квiтує й сьогоднi по нашiй землi»2‘7. I лише декiлька iмен зберегла людська пам'ять. Iм'я напiвлегендарноï украïнськоï авторки багатьох пiсень Марусi Чурай та Семена Климовського. Маруся Чурай народилася у 1625 роцi у мiстi Полтавi у родинi козака Гордiя Чурая, який у 1638 роцi був скараний польським коронним гетьманом Потоць- ким. Вважають, що Маруся Чурай є авторкою популярних i в наш час пiсень Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницi», Чого ж вода каламутна», Вiють вiтри» та невмирущоï Засвiт встали козаченьки», яку свого часу пiдхопили всi козацькi полки i яку знають i люблять сучаснi украïнцi:
2% Iсторiя Украïнськоï РСР. — К… 1967. ТI. — СI83.
Ь7 Стельмах М. Переднє слово. //Дiвчина з легенди. — К., 1974. — С.6.
Засвiт встали козаченьки В похiд з полуночi,
Заплакала Марусенька Своï яснi очi.
Про Семена Климовського вiдомо теж небагато. Знаємо, що жив вiн у першiй половинi XVIII столiття i склав чудову пiсню ïхав козак за Дунай», яка й сьогоднi є однiєю iз найпопулярнiших украïнських народних пiсень.
Запитання i завдання на закрiплення:

1. Скiльки украïнських народних пiсень зафiксовано на сьогоднiшнiй
день i про що це говорить?

2. Хто iз вiдомих людей минулого чи з наших сучасникiв дав високу
оцiнку як украïнським народним пiсням, так i ïх творцевi
украïнському народовi?
На якi двi великi групи можна подiлити украïнськi народнi лiричнi пiснi за ïх змiстом?Назвiть тематику родинно-побутових i суспiльно-побутових пiсень?Яке враження справляють на Вас пiснi про кохання i чому? З'ясуйте на прикладах.Якi життєвi перешкоди часто стоять на шляху закоханих i як це знайшло вiдображення у родинно-побутових пiснях? Проiлюструйте на прикладах.Як Ви вважаєте, чи вичерпала себе проблема соцiальноï нерiвностi закоханих та вiковоï невiдповiдностi одружених у наш час, чи нi? Обгрунтуйте свою вiдповiдь.Наведiть приклади украïнських народних пiсень про нещасливе життя iз старим нелюбом-чоловiком, про гiрке життя iз чоловi- ком-п'яницею, про безрадiсне життя iз злою свекрухою та про нещасливе кохання. Чим цi пiснi хвилюють Вас?Чим Ви поясните, що в украïнцiв така сила-силенна жартiвливих пiсень? Якi жартiвливi пiснi Ви знаєте i чим вони Вам подобаються?Як Ви розцiнюєте таку рису характеру украïнцiв, як умiння посмiятися не лише iз когось, а перш за все iз себе? Якi жартiвливi украïнськi пiснi можуть бути доказом цього? Чи властива ця риса Вам, Вашим знайомим?
3.Чим Ви поясните той незаперечний факт, що представники рiзних нацiй i
народностей близького i далекого зарубiжжя так люблять слухати i
спiвати украïнськi народнi пiснi?

4.Чи справедливо буде сказати, що украïнська пiсня давно подолала
кордони Украïни?

5.Назвiть основнi цикли суспiльно-побутових пiсень? Яка ïх
тематика?

6.Яке враження справили на Вас крiпацькi та рекрутськi пiснi i чому?

7.Хто такi чумаки? Якi чумацькi пiснi Ви знаєте?

8.Чи завжди в iсторичних пiснях розбiжнiсть мiж реальним життям i
зображуваним була значною? Наведiть приклади.

9.Покажiть на прикладах, що через iсторичнi пiснi можна простежити
iсторiю украïнського народу?
10.У чому рiзниця мiж iсторичними пiснями i думами? Що таке дума? Якi
думи Ви знаєте?
11.Кого iз вiдомих складачiв украïнських пiсень минулого Ви
знаєте?
12.Хто така Маруся Чурай? Що ви знаєте про ïï життя i
творчiсть?
13.Назвiть Вашу улюблену украïнську народну пiсню? Чим вона Вам
подобається?
14.Яку пiсню Ви хотiли б виконати сольно чи зi своïми друзями?

69. ГероÏчний епос orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1286