<< Главная страница

сатиричнI твори. Анекдоти orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1288


Надзвичайною популярнiстю в народi користуються анекдоти. Анекдоти це коротенькi оповiдання про курйозну, смiшну подiю, пригоду чи ситуацiю, рису людського характеру або вчинок, якi обов'язково завершуються несподiваною смiшною, дотепною розв'язкою. В анекдотах сконденсованi народна мудрiсть, спостережливiсть i дотепнiсть, у них комiчна ситуацiя виступає на межi мiж реальним i неможливим. Це специфiчний жанр, в якому розповiдь ведеться навколо якогось одного факту чи вчинку героя. Характерним прийомом анекдоту є комiзм ситуацiï, парадокс, наявнiсть прозорого пiдтексту або тонкого натяку, що становить гумористичне ядро твору. Анекдоти служать винятково вдячним засобом виховання. Цi невеличкi за розмiром сатирично-гумористичнi твори несуть величезний заряд позитивних емоцiй, пiднiмають настрiй, вчать на всi прикрощi життя дивитися з посмiшкою. Смiх ознака мiцного душевного здоров'я. Вiн же водночас є виявом високого духу, життєвого оптимiзму, критичного розуму й тонкоï спостережливостi, загалом талановитостi народу. Через заперечення негативного в життi анекдоти вчать добру, справедливостi, порядностi, в них знайшли вiдображення народна психологiя, мораль, етика, полiтичнi та культурнi погляди.
Анекдоти як жанр iснують дуже давно. Назва анекдот походить вiд грецького слова анекдотос не готовий в люди, тобто у переносному значеннi таємний, нерозголошений, неопублiкований. Не- передбаченiсть сюжету змушує оповiдача враховувати своєрiднiсть слухацькоï аудиторiï (наприклад, вiковi особливостi), щоб анекдот був повнiстю прийнятий. Перша збiрка украïнських анекдотiв про татар, чумакiв та Наполеона вийшла у 1822 роцi, а опублiкував ïï вiдомий украïнський письменник Григорiй Квiтка-Основ'яненко258.
Тематика народних анекдотiв досить широка. Фактично немає такоï сфери людськоï дiяльностi, про яку не було б складено хоч одного анекдоту. На будь-яку хоч трохи значну подiю в державi народ блискавично реагує анекдотами. Був перiод, коли анекдоти заборонялися. Основна причина цього, на наш погляд, полягає втому, що в анекдотах висмiюються не лише вади простих людей, а й державних дiячiв, що розцiнювалося як пiдрив авторитету влади i каралося законом. Але хiба можна заборонити людям смiятися? Звичайно, нi.
Анекдоти люблять слухати всi, але не всi вмiють ïх розказувати: для цього потрiбен талант. Анекдот, розказаний без емоцiй, мiмiки, жестiв, артистизму, пауз повнiстю втрачає свiй смисл, стає нецiкавим. Але, на щастя, украïнцi, у переважнiй бiльшостi своïй, талановитi люди: умiють i розказувати, i слухати анекдоти. Хто ще так дотепно змiг би скласти анекдот про подружню невiрнiсть та ïï згубнi наслiдки у коротенькому дiалозi з двох речень:
Куме, а що сказала ваша Марiя, коли побачила, що ви цiлувалися з Мотрею?
Ой, куме, та нiчого вона не сказала, а тi два переднi зуби менi й так треба було вирвати.
Вiчна проблема: зять i теща. Скiльки ходить про них анекдотiв, та яких!
23 Квiтка-Основ'яненко Г.Ф. Твори: — К.: 1979. — С. 383 — 386.
Заскакує в хату сусiд та з порога:
Куме, можна у вашому колодязi води набрати?
Звичайно, можна.
А сам думає: для чого йому брати воду з мого колодязя, якщо у нього свiй є? Виглядає у вiкно i бачить таку картину: кум набирає вiдро води в його колодязi, бiжить, як ошпарений, i виливає у свiй.
Куме, для чого ви це робите? дивується чоловiк.
Ой, куме, не заважайте. Бачите, теща впала в колодязь, а води по шию.
Або:
Куме, хочете побачити поєдинок двох хижакiв?
Хочу.
Тодi приходьте сьогоднi ввечерi, я тещi буду ставити п'явки.
Тематика народних анекдотiв надзвичайно широка, бо всi вони
породженi самим життям iз його позитивними i негативними сторонами. такий недолiк у суспiльствi, як пияцтво, то є й величезна кiлькiсть анекдотiв про п'яниць, зустрiчається в життi подружня невiрнiсть є безлiч анекдотiв на цю тему. Висмiюються в анекдотах i ледарi, i зазнайки, i моральнi по кручi, i нероби, i державнi дiячi, якi дбають не про народ, а про себе, i горе-батьки, i невдячнi дiти. Героï анекдотiв живуть поряд з нами, i час вiд часу потрапляють у смiшнi й кумеднi iсторiï. Основою будь-якого анекдоту є комiзм логiки персонажа чи персонажiв. Наприклад:
Куме, а що ви будете робити, коли оце пiдете в лiс, а там на вас нападе ведмiдь?
А я його з рушницi застрелю!
Так немає у вас рушницi, ви ïï дома забули!
Ну тодi я його сокирою зарубаю.
А немає у вас сокири, бо ви ïï у лiсi загубили!
А я тодi залiзу на найвище дерево!
Так немає дерев!
Ой куме, ну що це ви таке говорите?! Який же це лiс, як у ньому немає дерев?
А от такий лiс! От немає дерев i все! Ну так що ви тодi будете робити?
Ой куме, ну якi вже ви! Оце вже якщо в лiсi немає дерев, то я тодi не знаю, ви мiй кум, чи ведмедя?!
* * *
Чого це ви так розвеселилися, лiкарю? запитує медсестра стоматолога.
Зараз увiйде автоiнспектор, який зробив менi дiрку в талонi.
* * *
Вранцi чоловiк збирається на роботу. Виглянувши у вiкно, зауважує:
Схоже на те, що увечерi буде буря.
Якщо ти повернешся тверезий i вчасно, то бурi не буде, заспокоïла його дружина.
]*>left size=]*>1 width=]*>33% /> Гуморески, усмiшки, байки, фейлетони. К.. 1991.

сатиричнI твори. Анекдоти orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1288


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация