<< Главная страница

8. Походження укра&IUML;нсько&IUML; мови orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1159


На iсторичнiй аренi слов'яни з'явилися десь у НI тис. до н.е. Це були численнi племена, якi проживали в рiзних природноклiматич- них умовах, кожне з яких уже мало свою досить вироблену духовну й матерiальну культуру. Усi племена розмовляли спорiдненими дiалектами однiєï мови праслов'янськоï або ще як ïï називають спiльнослов'янськоï. На початку нашоï ери (у VIVII ст.) праслов'янська спiльнiсть розпалася, що призвело до розпаду праслов'янськоï (спiльнослов'янськоï) мови на декiлька пiдгруп захiдну, схiдну i пiвденну. Кожне з цих мовних вiдгалужень, маючи у своïй основi спiльнослов'янську лексику, самостiйно створює свiй словниковий запас, який починає вiдрiзнятися граматикою, словотвором, причому чим далi, тим цi вiдмiнностi стають все яскравiшими i суттєвiшими.
У ÏХХНI ст. схiднi слов'яни утворили могутню державу Киïвську Русь. У цей час у державi iснували двi форми усноï мови усне народне дiалектне мовлення та усно-лiтературне койне, тобто спiльнi дiалекти»42. Всю територiю Киïвськоï Русi обслуговували двi писемнi мови давньокиïвська (давньоруська) i старослов'янська, якi функцiонували в рiзних сферах суспiльного життя. Зокрема старослов'янська мова, яка прийшла вiд болгар пiсля прийняття християнства разом iз церковними книгами, обслуговувала церкву, освiту й культуру. Друга писемна мова на територiï Киïвськоï Русi давньо — киïвська (давньоруська) виконувала всi державнi i свiтськi функцiï i вже на той час мала розгалуженi стилi: лiтописний, юридично-дiловий, свiтсько-художнiй. Нею написанi Повiсть врем'яних лiт», Повчання» Володимира Мономаха, збiрник законiв Руська правда», Слово о полку Iгоревiм» та iн. У рiзних куточках держави були своï дiалектнi варiанти мовлення, якi вiдрiзнялися фонетикою, окремими словами i деякими мовними зворотами. Цi дiалектнi ареали й
41 Пiвторак Г. Походження украïнцi, росiян, бiлорусiв та ïхнiх мов.- К., 2001.- С.97
сформували фонетичнi та граматичнi вiдмiнностi украïнськоï, росiйськоï та бiлоруськоï мов.
Питання походження украïнськоï мови останнiм часом турбує не лише мовознавцiв, iсторикiв, а й пересiчних громадян Украïни. I це закономiрно, оскiльки пошуки власних iсторичних витокiв i тiсно з ними пов'язане питання походження украïнськоï мови зумовленi вiдродженням украïнськоï державностi i вiдродженням духовних засад нацiï. Намагання заглянути в корiння батькiвськоï мови, побачити ïï завжди суперечливий розвиток у дiалектичнiй єдностi нацiонального й iнтернацiонального, прагнення осмислити мiсце рiдноï мови в системi близько- й дистантноспорiднених це здорове нацiональне почуття, що виростає на усвiдомленому пiдходi до мови i переходить в утвердження нацiональноï самосвiдомостi» ‘.
Як i мови iнших слов'янських i неслов'янських народiв, украïнська мова зародилася в сиву давнину iз невеликоï кiлькостi слiв. З плином часу i з розвитком суспiльства, а також завдяки контактам з iншими мовами збагачувалась ïï лексика, мова розширювала своï виражальнi можливостi, вiдкидала щось зайве, виробляла нове, пристосовувалася до менталiтету, психологiчних особливостей народу i врештi- решт стала однiєю iз найбагатших мов свiту.
Коли ж саме виникла украïнська мова, скiльки столiть чи тисячолiть має ïï iсторiя?
Слiд зазначити, що сьогоднi були неодноразовi спроби висвiтлити питання походження й вiку украïнськоï мови, але єдиноï думки з цього приводу немає, оскiльки рiзними були iдеологiчнi позицiï вчених або ж був недостатнiй обсяг фактичного матерiалу, яким вони оперували. За однiєю з вiдомих концепцiй, початок iснування украïнськоï мови, як i ïï носiя украïнського народу, припадає на
ХIУ-ХУ столiття, тобто на перiод пiзнього середньовiччя.
Оскiльки територiя сучасноï Украïни переважно збiгається зi схiдним ареалом слов'янськоï прабатькiвщини, то, за iншою версiєю, цiлком ймовiрно, що нинiшня територiя Украïни була центром, навколо якого формувалися слов'янськi мови. Прихильники цiєï версiï стверджують, що саме украïнська мова …найбiльшою мiрою i в найбiльш чистому виглядi успадкувала ту мову, яка лягла в основу всiх слов'янських мов, … яка, стикаючись з iншими мовами iнших
41 Панько Т. Мова i духовнiсть нацiï.- К., 1992.
племен, набувала вiдмiнних рис i започатковувала новi слов'янськi мови». Частина ж науковцiв схиляється до думки, що активне формування украïнськоï мови припадає на Х-ХII столiття. Аналiз давньоруських писемних пам'яток свiдчить, що вже в Х-ХI столiттях чiтко простежуються риси украïнськоï мови. Так, в Iзборнику Святослава» 1076 р., оригiнал якого зберiгся до нашого часу, є чимало украïнських слiв (крiм спiльних для украïнськоï та церковнослов'янськоï мов): ворогь (вжито один раз, а 21 раз написано врагь), морокь, полонь, полопьiшкьi (сучасне полоненики), вiтрила, лука (дiлянка, поросла травою), краса, свити, гьрньць (горнець), вьчиншпи, сваритися, дивися, лишися4‘.
Украïнiзми широко зустрiчаються i в графiтi написах церковнослов'янською мовою на стiнах Софiï Киïвськоï, зроблених рiзними людьми. Зокрема, дуже часто чоловiчi iмена в давальному вiдмiнку мають закiнчення -овi; Павьлови, Дмитрови, Петрови; зустрiчається повноголосне -оло в iменi Володимир; поширене вживання кличного вiдмiнка у зверненнях: свята Софiє, чоловiчi iмена на -о; Гаврило та iншi. Надзвичайно багато украïнiзмiв зустрiчається i в новгородських берестяних грамотах, у Новгородському лiтописi: диялось, приихавь, молотимо да сиплемо, куме, гороху, пуд меду тощо.
Як зазначає Г. Пiвторак, При фронтальному обстеженнi церковнослов'янських пам'яток другоï половини XI ст. i пiзнiших, таких як Остромирове вангелiє 1073 i 1076 рр., Архангельське вангелiє та iнших книг киïвського походження, створених церковнослов'янською мовою, знаходимо серед церковнослов'янськоï мовноï стихiï десятки й сотнi прикладiв вiдбиття мовних рис, характерних для живоï украïнськоï мови. Це специфiчний гортанний звук А замiсть вибухового ц, специфiчно украïнський голосний звук и, що виник унаслiдок злиття давнiх ь/, /, взаємно наближенi ненаголошенi голоснi єта и', голосний i на мiсцi давнього «Ь (ятя»), чимало притаманних украïнськiй мовi морфологiчних особливостей, мiсцевi слова, такi як багатьє, багно, гай, глечик, гребля, жадати, жито, зоря, кожух, криниця, лазня, оболонь, полонина, тулитися, ховатися, яр та чимало iнших» «.
Отже, на думку багатьох вiдомих мовознавцiв, …Ш-ХИ столiття можна вважати часом завершення формування украïнськоï мови i початком нового етапу в ïï iсторiï, коли вона в народнорозмовному варiантi вже набула в основному всiх притаманних ïй мовних рис»47.
Запитання i завдання на закрiплення:
Якою мовою говорили давнi племена слов'ян, що колись проживали на територiï сучасноï Украïни?Що стало причиною розпаду праслов'янськоï мови?Коли утворилася держава Киïвська Русь?Якi форми усноï i писемноï мови iснували на територiï Киïвськоï Русi?Якi галузi суспiльного життя обслуговували старослов'янська i давньокиïвська (давньоруська) писемнi мови?Якi погляди на походження й вiк украïнськоï мови iснують у сучасному мовознавствi? Яку iз версiй Ви вважаєте найбiльш достовiрною? Аргументуйте.Якi, на Ваш погляд, основнi причини вiдсутностi єдиноï думки з питань походження, вiку i статусу украïнськоï мови?
]*>left size=]*>1 width=]*>33% /> Юшук I.П. Мова наша украïнська. — К., 2001. — С. IЗ.

8. Походження укра&IUML;нсько&IUML; мови orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1159


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация