IX. НайбIльшI рIчнI християнськI свята. 37. ЗимовI свята. Коляда orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1221


З 7 по 19 сiчня перiод зимового повороту сонця надiто. За язичницьким вiруванням, саме в цi днi народжувалося Сонце i починався новий сонячний рiк. Оскiльки нашi пращури споконвiку займалися землеробством, то й атрибути цього свята торкалися хлiборобського циклу. Це i кутя, i посiвання зерна, i побажання доброго врожаю. Це свято у народi називають Колядою. Iм'я походить вiд слова коло» стародавнього символу сонця. Так називали всеслов'янську богиню неба, матiр Сонця, дружину Дажбога. Вона була у постiйному ворогуваннi iз богинею зла i ночi Марою. Обрядове запалювання вогню, що символiзувало народження Сонця, допомагало перемогти Мару. Iснує стародавнiй слов'янський мiф, присвячений Колядi, який наводить етнограф В. Мицик: Темнi сили на землю напали. Споночiло довкола i холодно стало. Зiбралася тодi на десятому небi Велика Рада Богiв Всевишнiх. I мовила премудра Лада до коваля небесних обширiв Сварога: Аби все на землi на лад пiшло, викуй, Свароже, людям нове Ра!» Задзвенiло небесне ковадло, i заярiло ясне-красне Сонце Ра. Нова Зоря з рук всепереможного Сварога даром щедрим полинула до рук пресвiтлоï Коляди».
Свято Коляди проходило масштабно й весело. Колядники збиралися групами й ходили до родичiв, знайомих, сусiдiв, спiвали величальних пiсень, посипали зерном, щоб добрим був майбутнiй урожай, спалювали зроблену з соломи Мару, щоб згорiло i щезло все зло, хвороби, нещастя, тут же було й споживання кутi, й обрядове внесення до хати снопа жита тощо. Все це супроводжувалося танцями, переодяганням (ряженi), пiснями-колядками, за що господарi щедро нагороджували ковбасами, хлiбом, калачами, пирогами. Такi щедрi дарунки збиралися на жертву богам за подароване людям Сонце. Це свято дуже давнє, нашi пращури обряд Коляди святкують ще з IV столiття, тобто йому вже бiльше тисячi рокiв.
За iншою версiєю, цей обряд прийшов з Риму, де хлiбороби протягом тижня (з 17 по 23 грудня за старим стилем) святкували Сатурналiï зимовi свята. За римською мiфологiєю, бог Сатурн та його дружина Опса були покровителями врожаю, тому римляни вiддавали шану хлiборобськiй працi, радiли з ïï завершення, а кiнець хлiборобського року увiнчувався зимовими святами. У цi свята римляни готували обрядовi страви, дарували подарунки, влаштовували iгри та забави. Обов'язковим на честь Сатурналiй було жертовне порося. Свята проходили гучно, весело, з широким розмахом.
З прийняттям християнства на територiю Киïвськоï Русi приходять новi релiгiйнi свята, новi обряди, а язичницькi, у тому числi й Коляда, зазнають гонiння. Так, архiмандрит Києво-Печерськоï лаври у Синопсисi» (оглядi), виданому в 1674 роцi, зазначає: Нацiï нам'яти того бiса Коляди й доселi не перестають обновляти, начен- ше от самого Рожедства Христова, по вся Святия днi собирающеся на богомерзкiя iгралища, пiснi поють i в них аще i о Рожествi Христовом поминають, но зде же беззаконно i Коляду, ветхую прелесть дi- аволскую, много повторяюще, просовокупляють»]*>1«.
Як бачимо, пройшло багато столiть, християнська релiгiя мiцно вкорiнилася й змiцнiла, але народ не бажав вiдрiкатись вiд прадавнiх язичницьких обрядiв. Тому не дивно, що передхристиянське свято народження Сонця злилося з одним iз найбiльших рiчних християнських свят святом народження Iсуса Христа Рiздвом Христовим.

IX. НайбIльшI рIчнI християнськI свята. 37. ЗимовI свята. Коляда orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=1221